Псалми 73
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Та добар је Бог Израиљу, онима који су чиста срца.
1Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!
2А ноге моје умало не зађоше, умало не попузнуше стопала моја,
2А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
3Јер се расрдих на безумнике видећи како безбожници добро живе.
3Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
4Јер не знају за невољу до саме смрти, и тело је њихово претило.
4Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
5На пословима човечијим нема их, и не муче се с другим људима.
5Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
6Тога ради опточени су охолоћу као огрлицом, и обучени у обест као у стајаће рухо.
6Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх.
7Од дебљине избуљено им је око, срце пуно клапе.
7Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
8Подсмевају се, пакосно говоре о насиљу, охоло говоре.
8Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.
9Уста своја дижу у небо, и земљу пролази језик њихов.
9Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.
10И зато се онамо навраћају неки из народа његовог, и пију воду из пуног извора.
10Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.
11И говоре: Како ће разабрати Бог? Зар Вишњи зна?
11А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
12Па ето, ови безбожници срећни на свету умножавају богатство.
12Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
13Зар, дакле, узалуд чистим срце своје, и умивам безазленошћу руке своје,
13Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14Допадам рана сваки дан, и муке свако јутро?
14Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15Кад бих казао: Говорићу као и они, изневерио бих род синова Твојих.
15Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16И тако стадох размишљати да бих ово разумео; али то беше тешко у очима мојим.
16І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17Док најпосле не уђох у светињу Божију, и дознах крај њихов.
17Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18Та на клизавом месту поставио си их, и бацаш их у пропаст!
18На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19Како зачас пропадају, гину, нестаје их од ненадне страхоте!
19Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20Као сан, кад се човек пробуди, тако пробудивши их, Господе, у ништа обраћаш утвару њихову.
20Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21Кад кипљаше срце моје и растрзах се у себи,
21Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22Тада бејах незналица и не разумевах; као живинче бијах пред Тобом.
22То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23Али сам свагда код Тебе, Ти ме држиш за десну руку.
23Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24По својој вољи водиш ме, и после ћеш ме одвести у славу.
24Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25Кога имам на небу? И с Тобом ништа нећу на земљи.
25Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26Чезне за Тобом тело моје и срце моје; Бог је град срца мог и део мој довека.
26Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки.
27Јер ево који одступише од Тебе, гину; Ти истребљаваш сваког који чини прељубу остављајући Тебе.
27Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
28А мени је добро бити близу Бога. На Господа полажем надање своје, и казиваћу сва чудеса Твоја.
28Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.