Псалми 44
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Боже, својим ушима слушасмо, оци нам наши приповедаше дело које си учинио у њихово време, у старо време.
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2Руком својом изгнао си народе, а њих посадио; искоренио си племена, а њих намножио.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3Јер не задобише земље својим мачем, нити им мишица њихова поможе, него Твоја десница и Твоја мишица, и светлост лица Твог, јер Ти беху омилели.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4Боже, царе мој, Ти си онај исти, пошљи помоћ Јакову!
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5С Тобом ћемо избости непријатеље своје, и с именом Твојим изгазићемо оне који устају на нас.
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6Јер се не уздам у лук свој, нити ће ми мач мој помоћи.
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7Него ћеш нас Ти избавити од непријатеља наших, и ненавиднике наше посрамићеш.
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8Богом ћемо се хвалити сваки дан, и име Твоје славићемо довека.
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9Али сад си нас повргао и посрамио, и не идеш с војском нашом.
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10Обраћаш нас те бежимо испред непријатеља, и непријатељи нас наши харају.
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11Дао си нас као овце да нас једу, и по народима расејао си нас.
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12У бесцење си продао народ свој, и ниси му подигао цене.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13Дао си нас на подсмех суседима нашим, да нам се ругају и срамоте нас који живе око нас.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14Начинио си од нас причу у народа, гледајући нас машу главом туђинци.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15Сваки је дан срамота моја преда мном, и стид је попао лице моје.
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16Од речи подсмевачевих и ругачевих, и од погледа непријатељевих и осветљивчевих.
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17Све ово снађе нас; али не заборависмо Тебе, нити преступисмо завет Твој.
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18Не одступи натраг срце наше, и стопе наше не зађоше с пута Твог.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19Кад си нас био у земљи змајевској, и покривао нас сеном смртним,
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20Онда да бејасмо заборавили име Бога свог и подигли руке своје к Богу туђем,
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21Не би ли Бог изнашао то? Јер Он зна тајне у срцу.
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22А убијају нас за Тебе сваки дан; с нама поступају као с овцама кланицама.
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23Устани, што спаваш, Господе! Пробуди се, немој одбацити засвагда.
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24Зашто кријеш лице своје? Заборављаш невољу и муку нашу?
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25Душа наша паде у прах, тело је наше бачено на земљу.
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
26Устани, помоћи наша, и избави нас ради милости своје.
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.