Псалми 109
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Боже, славо моја, немој ћутати,
1Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!
2Јер се уста безбожничка и уста лукава на ме отворише; говоре са мном језиком лажљивим.
2Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.
3Речима злобним са свих страна гоне ме, и оружају се на ме низашта.
3Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.
4За љубав моју устају на мене, а ја се молим.
4За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.
5Враћају ми зло за добро, и мржњу за љубав моју.
5А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.
6Постави над њим старешину безбожника, и противник нека му стане с десне стране.
6Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.
7Кад се стане судити, нека изађе крив, и молитва његова нека буде грех.
7Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.
8Нека буду дани његови кратки, и власт његову нека добије други.
8Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!
9Деца његова нек буду сироте, и жена његова удовица.
9Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!
10Деца његова нек се потуцају и просе, и нека траже хлеба изван својих пустолина.
10Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!
11Нека му узме дужник све што има, и нека разграбе туђини муку његову.
11Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!
12Нек се не нађе нико ко би га љубио, ни ко би се смиловао на сироте његове.
12Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!
13Наслеђе његово нек се затре, у другом колену нека погине име њихово.
13Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!
14Безакоње старих његових нек се спомене у Господа, и грех матере његове нек се не избрише.
14Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!
15Нека буду свагда пред Господом, и Он нека истреби спомен њихов на земљи;
15Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!
16Зато што се није сећао чинити милост, него је гонио човека ништег и убогог, и тужном у срцу тражио смрт.
16Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.
17Љубио је клетву, нека га и стигне; није марио за благослов, нека и отиде од њега.
17Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!
18Нек се обуче у клетву као у хаљину, и она нек уђе у њега као вода, и као уље у кости његове.
18Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!
19Нек му она буде као хаљина, у коју се облачи, и као појас, којим се свагда паше.
19Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!
20Таква плата нек буде од Господа онима који ме ненавиде, и који говоре зло на душу моју.
20Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.
21А мени, Господе, Господе, учини шта приличи имену Твом. Ти си добар, милошћу својом избави ме.
21Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!
22Јер сам невољан и ништ, и срце је моје рањено у мени.
22Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.
23Нестаје ме као сена, кад се одмиче; терају ме као скакавце.
23Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.
24Колена моја изнемогоше од поста, и тело моје омрша.
24Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.
25Постадох подсмех њима; видећи ме машу главом својом.
25І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.
26Помози ми, Господе, Боже мој, спаси ме по милости својој.
26Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!
27Нека познају да је ово Твоја рука, и Ти, Господе, да си ово учинио.
27Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.
28Они куну, а Ти благослови; устају, али нек се постиде, и слуга се Твој обрадује.
28Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!
29Нек се противници моји обуку у срамоту, и као хаљином нек се покрију стидом својим.
29Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.
30Хвалићу Господа веома устима својим, и усред многих славићу Га,
30Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.
31Јер стоји с десне стране убогоме, да би га спасао од оних који осуђују душу његову.
31Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.