Psalmen 109
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein Psalm Davids, vorzusingen. Gott, mein Ruhm, schweige nicht!
1Проводиреві; псальма Давидова. Боже, хвало моя, не мовчи!
2Denn sie haben ihr gottloses und falsches Maul gegen mich aufgetan und reden wider mich mit falscher Zunge;
2Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.
3und sie reden giftig wider mich allenthalben und streiten wider mich ohne Ursache.
3Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.
4Dafür, daß ich sie liebe, sind sie wider mich; ich aber bete.
4За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.
5Sie beweisen mir Böses um Gutes und Haß um Liebe.
5А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.
6Setze Gottlose über ihn; und der Satan müsse stehen zu seiner Rechten.
6Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.
7Wenn er gerichtet wird, müsse er verdammt ausgehen, und sein Gebet müsse Sünde sein.
7Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.
8Seiner Tage müssen wenige werden, und sein Amt müsse ein anderer empfangen.
8Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!
9Seine Kinder müssen Waisen werden und sein Weib eine Witwe.
9Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!
10Seine Kinder müssen in der Irre gehen und betteln und suchen, als die verdorben sind.
10Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!
11Es müsse der Wucherer aussaugen alles, was er hat; und Fremde müssen seine Güter rauben.
11Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!
12Und niemand müsse ihm Gutes tun, und niemand erbarme sich seiner Waisen.
12Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!
13Seine Nachkommen müssen ausgerottet werden; ihr Name werde im andern Glied vertilgt.
13Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!
14Seiner Väter Missetat müsse gedacht werden vor dem HERRN, und seiner Mutter Sünde müsse nicht ausgetilgt werden.
14Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!
15Der HERR müsse sie nimmer aus den Augen lassen, und ihr Gedächtnis müsse ausgerottet werden auf Erden,
15Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!
16darum daß er so gar keine Barmherzigkeit hatte, sondern verfolgte den Elenden und Armen und Betrübten, daß er ihn tötete.
16Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.
17Und er wollte den Fluch haben, der wird ihm auch kommen; er wollte den Segen nicht, so wird er auch ferne von ihm bleiben.
17Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!
18Er zog an den Fluch wie sein Hemd; der ist in sein Inwendiges gegangen wie Wasser, und wie Öl in seine Gebeine;
18Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!
19So werde er ihm wie ein Kleid, das er anhabe, und wie ein Gürtel, mit dem er allewege sich gürte.
19Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!
20So geschehe denen vom HERRN, die mir zuwider sind und reden Böses wider meine Seele.
20Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.
21Aber du, HERR Herr, sei du mit mir um deines Namens willen; denn deine Gnade ist mein Trost: errette mich!
21Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!
22Denn ich bin arm und elend; mein Herz ist zerschlagen in mir.
22Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.
23Ich fahre dahin wie ein Schatten, der vertrieben wird, und werde verjagt wie die Heuschrecken.
23Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.
24Meine Kniee sind schwach von Fasten, und mein Fleisch ist mager und hat kein Fett.
24Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.
25Und ich muß ihr Spott sein; wenn sie mich sehen, schütteln sie ihren Kopf.
25І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.
26Stehe mir bei, HERR, mein Gott! hilf mir nach deiner Gnade,
26Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!
27daß sie innewerden, daß dies sei deine Hand, daß du, HERR, solches tust.
27Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.
28Fluchen sie, so segne du. Setzen sie sich wider mich, so sollen sie zu Schanden werden; aber dein Knecht müsse sich freuen.
28Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!
29Meine Widersacher müssen mit Schmach angezogen werden und mit ihrer Schande bekleidet werden wie ein Rock.
29Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.
30Ich will dem HERRN sehr danken mit meinem Munde und ihn rühmen unter vielen.
30Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.
31Denn er steht dem Armen zur Rechten, daß er ihm helfe von denen, die sein Leben verurteilen.
31Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.