Psalmen 56
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein gülden Kleinod Davids, von der stummen Taube unter den Fremden, da ihn die Philister griffen zu Gath. Gott, sei mir gnädig, denn Menschen schnauben wider mich; täglich streiten sie und ängsten mich.
1Проводиреві хора: після „Голубка з далеких дубравин‟; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Гетї. Помилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє менї.
2Meine Feinde schnauben täglich; denn viele streiten stolz wider mich.
2Вороги мої цїлий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись.
3Wenn ich mich fürchte, so hoffe ich auf dich.
3В день страху мого я вповаю на тебе!
4Ich will Gottes Namen rühmen; auf Gott will ich hoffen und mich nicht fürchten; was sollte mir Fleisch tun?
4Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї тїло?
5Täglich fechten sie meine Worte an; all ihre Gedanken sind, daß sie mir Übel tun.
5Цїлий день зневажають вони слова мої, всї думки їх на зло проти мене.
6Sie halten zuhauf und lauern und haben acht auf meine Fersen, wie sie meine Seele erhaschen.
6Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засїли на душу мою.
7Sollten sie mit ihrer Bosheit entrinnen? Gott, stoße solche Leute ohne alle Gnade hinunter!
7Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гнїві народи!
8Zähle die Wege meiner Flucht; fasse meine Tränen in deinen Krug. Ohne Zweifel, du zählst sie.
8Блуканнє моє залїчене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе?
9Dann werden sich meine Feinde müssen zurückkehren, wenn ich rufe; so werde ich inne, daß du mein Gott bist.
9Тодї відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною.
10Ich will rühmen Gottes Wort; ich will rühmen des HERRN Wort.
10В Бозї восхвалю слово, в Господї восхвалю слово.
11Auf Gott hoffe ich und fürchte mich nicht; was können mir die Menschen tun?
11На Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї чоловік?
12Ich habe dir, Gott, gelobt, daß ich dir danken will;
12Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі.
13denn du hast meine Seele vom Tode errettet, meine Füße vom Gleiten, daß ich wandle vor Gott im Licht der Lebendigen.
13Ти бо збавив душу мою від смертї. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити менї перед Богом в сьвітлї життя сього?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.