Psalmen 137
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1An den Wassern zu Babel saßen wir und weinten, wenn wir an Zion gedachten.
1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.
2Unsere Harfen hingen wir an die Weiden, die daselbst sind.
2На вербах її повішали ми псалтирі наші.
3Denn dort hießen uns singen, die uns gefangen hielten, und in unserm Heulen fröhlich sein: “Singet uns ein Lied von Zion!”
3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟
4Wie sollten wir des HERRN Lied singen in fremden Landen?
4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?
5Vergesse ich dein, Jerusalem, so werde ich meiner Rechten vergessen.
5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!
6Meine Zunge soll an meinem Gaumen kleben, wo ich nicht dein gedenke, wo ich nicht lasse Jerusalem meine höchste Freude sein.
6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!
7HERR, gedenke der Kinder Edom den Tag Jerusalems, die da sagten: “Rein ab, rein ab bis auf ihren Boden!”
7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
8Du verstörte Tochter Babel, wohl dem, der dir vergilt, wie du uns getan hast!
8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.
9Wohl dem, der deine jungen Kinder nimmt und zerschmettert sie an dem Stein!
9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.