مزامیر 137
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1نزد نهرهای بابل آنجا نشستیم وگریه نیز کردیم، چون صهیون را به یاد آوردیم.
1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.
2بربطهای خود را آویختیم بردرختان بید که در میان آنها بود.
2На вербах її повішали ми псалтирі наші.
3زیرا آنانی که مارا به اسیری برده بودند، در آنجا از ما سرودخواستند؛ و آنانی که ما را تاراج کرده بودند، شادمانی (خواستند) که «یکی از سرودهای صهیون را برای ما بسرایید.»
3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟
4چگونه سرود خداوند را، در زمین بیگانه بخوانیم؟
4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?
5اگر تو راای اورشلیم فراموش کنم، آنگاه دست راست من فراموش کند.
5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!
6اگر تو را به یادنیاورم، آنگاه زبانم به کامم بچسبد، اگر اورشلیم رابر همه شادمانی خود ترجیح ندهم.
6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!
7ای خداوند، روز اورشلیم را برای بنی ادوم به یادآور، که گفتند: «منهدم سازید، تا بنیادش منهدم سازید!»
7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
8ای دختر بابل که خراب خواهی شد، خوشابحال آنکه به تو جزا دهد چنانکه تو به ماجزا دادی!
8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.
9خوشابحال آنکه اطفال تو را بگیرد وایشان را به صخرهها بزند.
9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.