مزامیر 78
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ای قوم من شریعت مرا بشنوید! گوشهای خود را به سخنان دهانم فراگیرید!
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2دهان خود را به مثل باز خواهم کرد به چیزهایی که از بنای عالم مخفی بود تنطق خواهم نمود.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3که آنها را شنیده و دانستهایم و پدران مابرای ما بیان کردهاند.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4از فرزندان ایشان آنها راپنهان نخواهیم کرد. تسبیحات خداوند را برای نسل آینده بیان میکنیم و قوت او و اعمال عجیبی را که او کرده است.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5زیرا که شهادتی دریعقوب برپا داشت و شریعتی در اسرائیل قرار دادو پدران ما را امر فرمود که آنها را به فرزندان خودتعلیم دهند؛
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6تا نسل آینده آنها را بدانند وفرزندانی که میبایست مولود شوند تا ایشان برخیزند و آنها را به فرزندان خود بیان نمایند؛
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7و ایشان به خدا توکل نمایند و اعمال خدا رافراموش نکنند بلکه احکام او را نگاه دارند.
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8ومثل پدران خود نسلی گردن کش و فتنه انگیزنشوند، نسلی که دل خود را راست نساختند وروح ایشان بسوی خدا امین نبود.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9بنی افرایم که مسلح و کمان کش بودند، درروز جنگ رو برتافتند.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10عهد خدا را نگاه نداشتند و از سلوک به شریعت او ابا نمودند،
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11واعمال و عجایب او را فراموش کردند که آنها رابدیشان ظاهر کرده بود،
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12و در نظر پدران ایشان اعمال عجیب کرده بود، در زمین مصر و در دیارصوعن.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13دریا را منشق ساخته، ایشان را عبورداد و آبها را مثل توده برپا نمود.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14و ایشان را درروز به ابر راهنمایی کرد و تمامی شب به نورآتش.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15در صحرا صخرهها را بشکافت و ایشان را گویا از لجه های عظیم نوشانید.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16پس سیلها رااز صخره بیرون آورد و آب را مثل نهرها جاری ساخت.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17و بار دیگر بر او گناه ورزیدند و برحضرت اعلی در صحرا فتنه انگیختند،
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18و دردلهای خود خدا را امتحان کردند، چونکه برای شهوات خود غذا خواستند.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19و برضد خداتکلم کرده، گفتند: «آیا خدا میتواند در صحراسفرهای حاضر کند؟
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20اینک صخره را زد و آبهاروان شد و وادیها جاری گشت. آیا میتواند نان رانیز بدهد. و گوشت را برای قوم خود حاضرسازد؟»
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21پس خدا این را شنیده، غضبناک شد و آتش در یعقوب افروخته گشت و خشم بر اسرائیل مشتعل گردید.
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22زیرا به خدا ایمان نیاوردند و به نجات او اعتماد ننمودند.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23پس ابرها را از بالاامر فرمود و درهای آسمان را گشود
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24و من را برایشان بارانید تا بخورند و غله آسمان را بدیشان بخشید.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25مردمان، نان زورآوران را خوردند وآذوقهای برای ایشان فرستاد تا سیر شوند.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26بادشرقی را در آسمان وزانید و به قوت خود، بادجنوبی را آورد،
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27و گوشت را برای ایشان مثل غبار بارانید و مرغان بالدار را مثل ریگ دریا.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28وآن را در میان اردوی ایشان فرود آورد، گرداگردمسکن های ایشان.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29پس خوردند و نیکو سیرشدند و موافق شهوات ایشان بدیشان داد.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30ایشان از شهوت خود دست نکشیدند. و غذاهنوز در دهان ایشان بود
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31که غضب خدا برایشان افروخته شده؛ تنومندان ایشان را بکشت وجوانان اسرائیل را هلاک ساخت.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32با وجود این همه، باز گناه ورزیدند و به اعمال عجیب او ایمان نیاوردند.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33بنابراین، روزهای ایشان را در بطالت تمام کرد و سالهای ایشان را درترس.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34هنگامی که ایشان را کشت اورا طلبیدند و بازگشت کرده، درباره خدا تفحص نمودند،
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35و به یاد آوردند که خدا صخره ایشان، و خدای تعالی ولی ایشان است.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36اما به دهان خود او را تملق نمودند و به زبان خویش به اودروغ گفتند.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37زیرا که دل ایشان با او راست نبودو به عهد وی موتمن نبودند.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38اما او به حسب رحمانیتش گناه ایشان راعفو نموده، ایشان را هلاک نساخت بلکه بارهاغضب خود را برگردانیده، تمامی خشم خویش را برنینگیخت.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39و به یاد آورد که ایشان بشرند، بادی که میرود و بر نمی گردد.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40چند مرتبه درصحرا بدو فتنه انگیختند و او را در بادیه رنجانیدند.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41و برگشته، خدا را امتحان کردند وقدوس اسرائیل را اهانت نمودند،
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42و قوت او رابهخاطر نداشتند، روزی که ایشان را از دشمن رهانیده بود.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43که چگونه آیات خود را در مصرظاهر ساخت و معجزات خود را در دیار صوعن.
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44و نهرهای ایشان را به خون مبدل نمود ورودهای ایشان را تا نتوانستند نوشید.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45انواع پشهها در میان ایشان فرستاد که ایشان را گزیدند وغوکهایی که ایشان را تباه نمودند؛
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46و محصول ایشان را به کرم صد پا سپرد و عمل ایشان را به ملخ داد.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47تاکستان ایشان را به تگرگ خراب کردو درختان جمیز ایشان را به تگرگهای درشت.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48بهایم ایشان را به تگرگ سپرد و مواشی ایشان را به شعله های برق.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49و آتش خشم خود را برایشان فرستاد، غضب و غیظ و ضیق را، به فرستادن فرشتگان شریر.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50و راهی برای غضب خود مهیا ساخته، جان ایشان را از موت نگاه نداشت، بلکه جان ایشان را به وبا تسلیم نمود.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51و همه نخست زادگان مصر را کشت، اوایل قوت ایشان را در خیمه های حام.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52و قوم خود را مثل گوسفندان کوچانید وایشان را در صحرا مثل گله راهنمایی نمود.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53وایشان را در امنیت رهبری کرد تا نترسند و دریادشمنان ایشان را پوشانید.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54و ایشان را به حدودمقدس خود آورد، بدین کوهی که بهدست راست خود تحصیل کرده بود.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55و امتها را از حضورایشان راند و میراث را برای ایشان به ریسمان تقسیم کرد و اسباط اسرائیل را در خیمه های ایشان ساکن گردانید.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56لیکن خدای تعالی را امتحان کرده، بدو فتنه انگیختند و شهادات او را نگاه نداشتند.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57وبرگشته، مثل پدران خود خیانت ورزیدند و مثل کمان خطا کننده منحرف شدند.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58و به مقامهای بلند خود خشم او را به هیجان آوردند و به بتهای خویش غیرت او را جنبش دادند.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59چون خدااین را بشنید غضبناک گردید و اسرائیل را به شدت مکروه داشت.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60پس مسکن شیلو را ترک نمود، آن خیمهای را که در میان آدمیان برپاساخته بود،
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61و (تابوت ) قوت خود را به اسیری داد و جمال خویش را بهدست دشمن سپرد،
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62وقوم خود را به شمشیر تسلیم نمود و با میراث خود غضبناک گردید.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63جوانان ایشان را آتش سوزانید و برای دوشیزگان ایشان سرود نکاح نشد.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64کاهنان ایشان به دم شمشیر افتادند وبیوه های ایشان نوحه گری ننمودند.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65آنگاه خداوند مثل کسیکه خوابیده بودبیدار شد، مثل جباری که از شراب میخروشد،
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66و دشمنان خود را به عقب زد و ایشان را عارابدی گردانید.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67و خیمه یوسف را رد نموده، سبط افرایم را برنگزید.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68لیکن سبط یهودا رابرگزید و این کوه صهیون را که دوست میداشت.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69و قدس خود را مثل کوههای بلند بنا کرد، مثل جهان که آن را تا ابدالاباد بنیاد نهاد.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70و بنده خود داود را برگزید و او را از آغلهای گوسفندان گرفت.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71از عقب میشهای شیرده او را آورد تاقوم او یعقوب و میراث او اسرائیل را رعایت کند.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72پس ایشان را به حسب کمال دل خود رعایت نمود و ایشان را به مهارت دستهای خویش هدایت کرد.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.