Psalms 78
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Give ear, O my people, to my law: incline your ears to the words of my mouth.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2I will open my mouth in a parable: I will utter dark sayings of old:
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3Which we have heard and known, and our fathers have told us.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4We will not hide them from their children, shewing to the generation to come the praises of the LORD , and his strength, and his wonderful works that he hath done.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5For he established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children:
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6That the generation to come might know them, even the children which should be born; who should arise and declare them to their children:
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7That they might set their hope in God, and not forget the works of God, but keep his commandments:
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that set not their heart aright, and whose spirit was not stedfast with God.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9The children of Ephraim, being armed, and carrying bows, turned back in the day of battle.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10They kept not the covenant of God, and refused to walk in his law;
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11And forgat his works, and his wonders that he had shewed them.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Marvellous things did he in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13He divided the sea, and caused them to pass through; and he made the waters to stand as an heap.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14In the daytime also he led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15He clave the rocks in the wilderness, and gave them drink as out of the great depths.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17And they sinned yet more against him by provoking the most High in the wilderness.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18And they tempted God in their heart by asking meat for their lust.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19Yea, they spake against God; they said, Can God furnish a table in the wilderness?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Behold, he smote the rock, that the waters gushed out, and the streams overflowed; can he give bread also? can he provide flesh for his people?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Therefore the LORD heard this , and was wroth: so a fire was kindled against Jacob, and anger also came up against Israel;
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22Because they believed not in God, and trusted not in his salvation:
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Though he had commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24And had rained down manna upon them to eat, and had given them of the corn of heaven.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Man did eat angels’ food: he sent them meat to the full.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26He caused an east wind to blow in the heaven: and by his power he brought in the south wind.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27He rained flesh also upon them as dust, and feathered fowls like as the sand of the sea:
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28And he let it fall in the midst of their camp, round about their habitations.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29So they did eat, and were well filled: for he gave them their own desire;
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30They were not estranged from their lust. But while their meat was yet in their mouths,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31The wrath of God came upon them, and slew the fattest of them, and smote down the chosen men of Israel.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32For all this they sinned still, and believed not for his wondrous works.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Therefore their days did he consume in vanity, and their years in trouble.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34When he slew them, then they sought him: and they returned and enquired early after God.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35And they remembered that God was their rock, and the high God their redeemer.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36Nevertheless they did flatter him with their mouth, and they lied unto him with their tongues.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37For their heart was not right with him, neither were they stedfast in his covenant.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38But he, being full of compassion, forgave their iniquity, and destroyed them not: yea, many a time turned he his anger away, and did not stir up all his wrath.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39For he remembered that they were but flesh; a wind that passeth away, and cometh not again.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40How oft did they provoke him in the wilderness, and grieve him in the desert!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Yea, they turned back and tempted God, and limited the Holy One of Israel.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42They remembered not his hand, nor the day when he delivered them from the enemy.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan:
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44And had turned their rivers into blood; and their floods, that they could not drink.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45He sent divers sorts of flies among them, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46He gave also their increase unto the caterpiller, and their labour unto the locust.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47He destroyed their vines with hail, and their sycomore trees with frost.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48He gave up their cattle also to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49He cast upon them the fierceness of his anger, wrath, and indignation, and trouble, by sending evil angels among them .
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50He made a way to his anger; he spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51And smote all the firstborn in Egypt; the chief of their strength in the tabernacles of Ham:
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52But made his own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53And he led them on safely, so that they feared not: but the sea overwhelmed their enemies.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54And he brought them to the border of his sanctuary, even to this mountain, which his right hand had purchased.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55He cast out the heathen also before them, and divided them an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies:
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57But turned back, and dealt unfaithfully like their fathers: they were turned aside like a deceitful bow.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59When God heard this , he was wroth, and greatly abhorred Israel:
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60So that he forsook the tabernacle of Shiloh, the tent which he placed among men;
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61And delivered his strength into captivity, and his glory into the enemy’s hand.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62He gave his people over also unto the sword; and was wroth with his inheritance.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63The fire consumed their young men; and their maidens were not given to marriage.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Then the Lord awaked as one out of sleep, and like a mighty man that shouteth by reason of wine.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66And he smote his enemies in the hinder parts: he put them to a perpetual reproach.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Moreover he refused the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim:
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68But chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69And he built his sanctuary like high palaces , like the earth which he hath established for ever.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70He chose David also his servant, and took him from the sheepfolds:
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71From following the ewes great with young he brought him to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72So he fed them according to the integrity of his heart; and guided them by the skilfulness of his hands.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.