תְהִלִּים 78
Modern Hebrew BibleTranslation
Modern Hebrew Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1משכיל לאסף האזינה עמי תורתי הטו אזנכם לאמרי פי׃
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2אפתחה במשל פי אביעה חידות מני קדם׃
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3אשר שמענו ונדעם ואבותינו ספרו לנו׃
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4לא נכחד מבניהם לדור אחרון מספרים תהלות יהוה ועזוזו ונפלאותיו אשר עשה׃
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5ויקם עדות ביעקב ותורה שם בישראל אשר צוה את אבותינו להודיעם לבניהם׃
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6למען ידעו דור אחרון בנים יולדו יקמו ויספרו לבניהם׃
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7וישימו באלהים כסלם ולא ישכחו מעללי אל ומצותיו ינצרו׃
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8ולא יהיו כאבותם דור סורר ומרה דור לא הכין לבו ולא נאמנה את אל רוחו׃
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9בני אפרים נושקי רומי קשת הפכו ביום קרב׃
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10לא שמרו ברית אלהים ובתורתו מאנו ללכת׃
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11וישכחו עלילותיו ונפלאותיו אשר הראם׃
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12נגד אבותם עשה פלא בארץ מצרים שדה צען׃
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13בקע ים ויעבירם ויצב מים כמו נד׃
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14וינחם בענן יומם וכל הלילה באור אש׃
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15יבקע צרים במדבר וישק כתהמות רבה׃
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16ויוצא נוזלים מסלע ויורד כנהרות מים׃
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17ויוסיפו עוד לחטא לו למרות עליון בציה׃
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18וינסו אל בלבבם לשאל אכל לנפשם׃
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19וידברו באלהים אמרו היוכל אל לערך שלחן במדבר׃
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20הן הכה צור ויזובו מים ונחלים ישטפו הגם לחם יוכל תת אם יכין שאר לעמו׃
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21לכן שמע יהוה ויתעבר ואש נשקה ביעקב וגם אף עלה בישראל׃
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22כי לא האמינו באלהים ולא בטחו בישועתו׃
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23ויצו שחקים ממעל ודלתי שמים פתח׃
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24וימטר עליהם מן לאכל ודגן שמים נתן למו׃
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25לחם אבירים אכל איש צידה שלח להם לשבע׃
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26יסע קדים בשמים וינהג בעזו תימן׃
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27וימטר עליהם כעפר שאר וכחול ימים עוף כנף׃
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28ויפל בקרב מחנהו סביב למשכנתיו׃
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29ויאכלו וישבעו מאד ותאותם יבא להם׃
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30לא זרו מתאותם עוד אכלם בפיהם׃
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31ואף אלהים עלה בהם ויהרג במשמניהם ובחורי ישראל הכריע׃
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32בכל זאת חטאו עוד ולא האמינו בנפלאותיו׃
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33ויכל בהבל ימיהם ושנותם בבהלה׃
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34אם הרגם ודרשוהו ושבו ושחרו אל׃
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35ויזכרו כי אלהים צורם ואל עליון גאלם׃
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36ויפתוהו בפיהם ובלשונם יכזבו לו׃
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37ולבם לא נכון עמו ולא נאמנו בבריתו׃
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38והוא רחום יכפר עון ולא ישחית והרבה להשיב אפו ולא יעיר כל חמתו׃
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39ויזכר כי בשר המה רוח הולך ולא ישוב׃
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40כמה ימרוהו במדבר יעציבוהו בישימון׃
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41וישובו וינסו אל וקדוש ישראל התוו׃
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42לא זכרו את ידו יום אשר פדם מני צר׃
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43אשר שם במצרים אתותיו ומופתיו בשדה צען׃
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44ויהפך לדם יאריהם ונזליהם בל ישתיון׃
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45ישלח בהם ערב ויאכלם וצפרדע ותשחיתם׃
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46ויתן לחסיל יבולם ויגיעם לארבה׃
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47יהרג בברד גפנם ושקמותם בחנמל׃
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48ויסגר לברד בעירם ומקניהם לרשפים׃
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49ישלח בם חרון אפו עברה וזעם וצרה משלחת מלאכי רעים׃
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50יפלס נתיב לאפו לא חשך ממות נפשם וחיתם לדבר הסגיר׃
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51ויך כל בכור במצרים ראשית אונים באהלי חם׃
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52ויסע כצאן עמו וינהגם כעדר במדבר׃
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53וינחם לבטח ולא פחדו ואת אויביהם כסה הים׃
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54ויביאם אל גבול קדשו הר זה קנתה ימינו׃
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55ויגרש מפניהם גוים ויפילם בחבל נחלה וישכן באהליהם שבטי ישראל׃
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56וינסו וימרו את אלהים עליון ועדותיו לא שמרו׃
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57ויסגו ויבגדו כאבותם נהפכו כקשת רמיה׃
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58ויכעיסוהו בבמותם ובפסיליהם יקניאוהו׃
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59שמע אלהים ויתעבר וימאס מאד בישראל׃
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60ויטש משכן שלו אהל שכן באדם׃
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61ויתן לשבי עזו ותפארתו ביד צר׃
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62ויסגר לחרב עמו ובנחלתו התעבר׃
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63בחוריו אכלה אש ובתולתיו לא הוללו׃
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64כהניו בחרב נפלו ואלמנתיו לא תבכינה׃
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65ויקץ כישן אדני כגבור מתרונן מיין׃
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66ויך צריו אחור חרפת עולם נתן למו׃
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67וימאס באהל יוסף ובשבט אפרים לא בחר׃
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68ויבחר את שבט יהודה את הר ציון אשר אהב׃
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69ויבן כמו רמים מקדשו כארץ יסדה לעולם׃
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70ויבחר בדוד עבדו ויקחהו ממכלאת צאן׃
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71מאחר עלות הביאו לרעות ביעקב עמו ובישראל נחלתו׃
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72וירעם כתם לבבו ובתבונות כפיו ינחם׃
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.