Salmos 78
Reina-Valera 1909Translation
Reina-Valera 1909
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Masquil de Asaph. ESCUCHA, pueblo mío, mi ley: inclinad vuestro oído á las palabras de mi boca.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Abriré mi boca en parábola; hablaré cosas reservadas de antiguo:
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3Las cuales hemos oído y entendido; que nuestros padres nos las contaron.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4No las encubriremos á sus hijos, contando á la generación venidera las alabanzas de Jehová, y su fortaleza, y sus maravillas que hizo.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5El estableció testimonio en Jacob, y pusó ley en Israel; la cual mandó á nuestros padres que la notificasen á sus hijos;
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6Para que lo sepa la generación venidera, y los hijos que nacerán; y los que se levantarán, lo cuenten á sus hijos;
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7A fin de que pongan en Dios su confianza, y no se olviden de las obras de Dios, y guarden sus mandamientos:
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8Y no sean como sus padres, generación contumaz y rebelde; generación que no apercibió su corazón, ni fué fiel para con Dios su espíritu.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9Los hijos de Ephraim armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10No guardaron el pacto de Dios, ni quisieron andar en su ley:
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11Antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Zoán.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13Rompió la mar, é hízolos pasar; é hizo estar las aguas como en un montón.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14Y llevólos de día con nube, y toda la noche con resplandor de fuego.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15Hendió las peñas en el desierto: y dióles á beber como de grandes abismos;
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16Pues sacó de la peña corrientes, é hizo descender aguas como ríos.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Empero aun tornaron á pecar contra él, enojando en la soledad al Altísimo.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18Pues tentaron á Dios en su corazón, pidiendo comida á su gusto.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá poner mesa en el desierto?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20He aquí ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿podrá también dar pan? ¿aparejará carne á su pueblo?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Por tanto oyó Jehová, é indignóse: y encendióse el fuego contra Jacob, y el furor subió también contra Israel;
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22Por cuanto no habían creído á Dios, ni habían confiado en su salud:
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23A pesar de que mandó á las nubes de arriba, y abrió las puertas de los cielos,
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24E hizo llover sobre ellos maná para comer, y dióles trigo de los cielos.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Pan de nobles comió el hombre: envióles comida á hartura.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26Movió el solano en el cielo, y trajo con su fortaleza el austro.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27E hizo llover sobre ellos carne como polvo, y aves de alas como arena de la mar.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28E hízolas caer en medio de su campo, alrededor de sus tiendas.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29Y comieron, y hartáronse mucho: cumplióles pues su deseo.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30No habían quitado de sí su deseo, aun estaba su vianda en su boca,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31Cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató los más robustos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32Con todo esto pecaron aún, y no dieron crédito á sus maravillas.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Consumió por tanto en nada sus días, y sus años en la tribulación.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Si los mataba, entonces buscaban á Dios; entonces se volvían solícitos en busca suya.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35Y acordábanse que Dios era su refugio, y el Dios Alto su redentor.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36Mas le lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían:
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37Pues sus corazones no eran rectos con él, ni estuvieron firmes en su pacto.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38Empero él misericordioso, perdonaba la maldad, y no los destruía: y abundó para apartar su ira, y no despertó todo su enojo.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Y acordóse que eran carne; soplo que va y no vuelve.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40¡Cuántas veces lo ensañaron en el desierto, lo enojaron en la soledad!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Y volvían, y tentaban á Dios, y ponían límite al Santo de Israel.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42No se acordaron de su mano, del día que los redimió de angustia;
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43Cuando puso en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Zoán;
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44Y volvió sus ríos en sangre, y sus corrientes, porque no bebiesen.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45Envió entre ellos una mistura de moscas que los comían, y ranas que los destruyeron.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46Dió también al pulgón sus frutos, y sus trabajos á la langosta.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47Sus viñas destruyó con granizo, y sus higuerales con piedra;
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48Y entregó al pedrisco sus bestias, y al fuego sus ganados.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49Envió sobre ellos el furor de su saña, ira y enojo y angustia, con misión de malos ángeles.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50Dispuso el camino á su furor; no eximió la vida de ellos de la muerte, sino que entregó su vida á la mortandad.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51E hirió á todo primogénito en Egipto, las primicias de las fuerzas en las tiendas de Châm.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52Empero hizo salir á su pueblo como ovejas, y llevólos por el desierto, como un rebaño.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Y guiólos con seguridad, que no tuvieron miedo; y la mar cubrió á sus enemigos.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54Metiólos después en los términos de su santuario, en este monte que ganó su mano derecha.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55Y echó las gentes de delante de ellos, y repartióles una herencia con cuerdas; é hizo habitar en sus moradas á las tribus de Israel.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Mas tentaron y enojaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus testimonios;
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57Sino que se volvieron, y se rebelaron como sus padres: volviéronse como arco engañoso.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58Y enojáronlo con sus altos, y provocáronlo á celo con sus esculturas.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Oyólo Dios, y enojóse, y en gran manera aborreció á Israel.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60Dejó por tanto el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres;
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61Y dió en cautividad su fortaleza, y su gloria en mano del enemigo.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62Entregó también su pueblo á cuchillo, y airóse contra su heredad.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63El fuego devoró sus mancebos, y sus vírgenes no fueron loadas en cantos nupciales.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Sus sacerdotes cayeron á cuchillo, y sus viudas no lamentaron.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Entonces despertó el Señor á la manera del que ha dormido, como un valiente que grita excitado del vino:
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66E hirió á sus enemigos en las partes posteriores: dióles perpetua afrenta.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Y desechó el tabernáculo de José, y no escogió la tribu de Ephraim;
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68Sino que escogió la tribu de Judá, el monte de Sión, al cual amó.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69Y edificó su santuario á manera de eminencia, como la tierra que cimentó para siempre.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70Y eligió á David su siervo, y tomólo de las majadas de las ovejas:
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71De tras las paridas lo trajo, para que apacentase á Jacob su pueblo, y á Israel su heredad.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72Y apacentólos con entereza de su corazón; y pastoreólos con la pericia de sus manos.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.