Salmos 78
Bíblia Portuguesa Mundial (Brazilian Portuguese)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ouçam o meu ensino, meu povo. Inclinem os seus ouvidos às palavras da minha boca.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Abrirei a minha boca em uma parábola. Proferirei enigmas do passado,
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3que ouvimos e conhecemos, e que nossos pais nos contaram.
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4Não os esconderemos dos seus filhos, contando à geração futura os louvores do SENHOR, a sua força e as maravilhas que ele fez.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5Pois ele estabeleceu uma aliança em Jacó, e instituiu um ensino em Israel, o qual ordenou aos nossos pais, que o fizessem conhecido aos seus filhos;
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6para que a geração futura o soubesse, até mesmo os filhos que ainda nasceriam; os quais se levantariam e o contariam aos seus filhos,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7para que pusessem a sua esperança em Deus, e não se esquecessem das obras de Deus, mas guardassem os seus mandamentos,
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8e não fossem como seus pais— uma geração teimosa e rebelde, uma geração que não manteve o seu coração leal, cujo espírito não foi fiel a Deus.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9Os filhos de Efraim, armados e carregando arcos, recuaram no dia da batalha.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10Eles não guardaram a aliança de Deus, e se recusaram a andar na sua lei.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11Eles se esqueceram dos seus feitos, das suas maravilhas que ele lhes havia mostrado.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Ele fez coisas maravilhosas à vista de seus pais, na terra do Egito, no campo de Zoã.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13Ele dividiu o mar, e os fez passar por ele. Ele fez as águas se erguerem como um monte.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14De dia ele também os guiou com uma nuvem, e a noite toda com uma luz de fogo.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15Ele fendeu rochas no deserto, e lhes deu de beber abundantemente, como das profundezas.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16Ele também tirou correntes da rocha, e fez as águas descerem como rios.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Contudo, eles continuaram a pecar contra ele, a se rebelar contra o Altíssimo no deserto.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18Eles tentaram a Deus em seu coração, pedindo comida de acordo com o seu desejo.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19Sim, eles falaram contra Deus. Eles disseram: “Pode Deus preparar uma mesa no deserto?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Eis que ele feriu a rocha, de modo que as águas jorraram, e as correntes transbordaram. Pode ele também dar pão? Fornecerá ele carne para o seu povo?”
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Portanto, o SENHOR ouviu, e ficou irado. Um fogo se acendeu contra Jacó, e a ira também subiu contra Israel,
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22porque eles não creram em Deus, e não confiaram na sua salvação.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Ainda assim, ele deu ordens aos céus acima, e abriu as portas do céu.
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24Ele fez chover maná sobre eles para comerem, e lhes deu o alimento do céu.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25O homem comeu o pão dos anjos. Ele lhes enviou comida até se fartarem.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26Ele fez o vento leste soprar no céu. Pelo seu poder, ele guiou o vento sul.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27Ele também fez chover carne sobre eles como o pó, aves aladas como a areia dos mares.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28Ele as deixou cair no meio do seu acampamento, ao redor de suas habitações.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29Então eles comeram e se fartaram bem. Ele lhes deu o que eles mesmos desejavam.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30Eles não se afastaram dos seus desejos. A comida ainda estava em suas bocas,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31quando a ira de Deus subiu contra eles, matou alguns dos seus mais fortes, e derrubou os jovens de Israel.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32Apesar de tudo isso, eles ainda pecaram, e não creram nas suas obras maravilhosas.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Portanto, ele consumiu os seus dias em vaidade, e os seus anos em terror.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Quando ele os matava, então eles o buscavam. Eles voltavam e buscavam a Deus com fervor.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35Eles se lembravam de que Deus era a sua rocha, o Deus Altíssimo, o seu redentor.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36Mas eles o lisonjeavam com a sua boca, e mentiam para ele com a sua língua.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37Pois o coração deles não era reto para com ele, nem foram fiéis na sua aliança.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38Mas ele, sendo misericordioso, perdoou a iniquidade, e não os destruiu. Sim, muitas vezes ele desviou a sua ira, e não despertou todo o seu furor.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Ele se lembrou de que eles eram apenas carne, um vento que passa e não volta mais.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40Quantas vezes eles se rebelaram contra ele no deserto, e o entristeceram no ermo!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Eles voltaram a tentar a Deus, e provocaram o Santo de Israel.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42Eles não se lembraram da sua mão, nem do dia em que ele os redimiu do adversário;
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43de como ele estabeleceu os seus sinais no Egito, as suas maravilhas no campo de Zoã,
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44ele transformou os seus rios em sangue, e as suas correntes, para que não pudessem beber.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45Ele enviou entre eles enxames de moscas, que os devoraram; e rãs, que os destruíram.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46Ele também entregou as suas colheitas à lagarta, e o seu trabalho ao gafanhoto.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47Ele destruiu as suas videiras com granizo, as suas figueiras bravas com geada.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48Ele também entregou o seu gado ao granizo, e os seus rebanhos aos raios ardentes.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49Ele lançou sobre eles o furor da sua ira, fúria, indignação e angústia, e um bando de anjos do mal.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50Ele abriu um caminho para a sua ira. Ele não poupou a alma deles da morte, mas entregou a vida deles à pestilência,
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51e feriu todos os primogênitos no Egito, as primícias da sua força nas tendas de Cam.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52Mas ele conduziu o seu próprio povo como ovelhas, e os guiou no deserto como um rebanho.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Ele os guiou em segurança, de modo que não tiveram medo, mas o mar encobriu os seus inimigos.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54Ele os trouxe até a fronteira do seu santuário, a este monte, que a sua mão direita havia conquistado.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55Ele também expulsou as nações de diante deles, distribuiu-lhes uma herança por medida, e fez as tribos de Israel habitarem em suas tendas.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Contudo, eles tentaram e se rebelaram contra o Deus Altíssimo, e não guardaram os seus testemunhos,
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57mas voltaram atrás, e agiram traiçoeiramente como os seus pais. Eles se desviaram como um arco enganoso.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58Pois eles o provocaram à ira com os seus altos, e o moveram a ciúmes com as suas imagens esculpidas.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Quando Deus ouviu isso, ele ficou irado, e abominou grandemente a Israel,
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60de modo que ele abandonou a tenda de Siló, a tenda que ele armou entre os homens,
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61e entregou a sua força ao cativeiro, a sua glória nas mãos do adversário.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62Ele também entregou o seu povo à espada, e ficou irado com a sua herança.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63O fogo devorou os seus jovens. As suas virgens não tiveram canção de casamento.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Os seus sacerdotes caíram à espada, e as suas viúvas não puderam chorar.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Então o Senhor despertou como quem sai do sono, como um valente que grita por causa do vinho.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66Ele feriu os seus adversários, fazendo-os recuar. Ele os submeteu a uma vergonha perpétua.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Além disso, ele rejeitou a tenda de José, e não escolheu a tribo de Efraim,
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68Mas escolheu a tribo de Judá, o monte Sião, o qual ele amava.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69Ele construiu o seu santuário como as alturas, como a terra que ele estabeleceu para sempre.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70Ele também escolheu Davi, seu servo, e o tirou dos apriscos das ovelhas;
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71de seguir as ovelhas que amamentam as suas crias, ele o trouxe para ser o pastor de Jacó, seu povo, e de Israel, sua herança.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72Assim, ele foi o pastor deles segundo a integridade do seu coração, e os guiou com a habilidade das suas mãos.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.