Psalms 78
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Maschil of Asaph. Give ear, O my people, to my teaching; incline your ears to the words of my mouth.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2I will open my mouth with a parable; I will utter dark sayings concerning days of old;
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3That which we have heard and known, and our fathers have told us,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4We will not hide from their children, telling to the generation to come the praises of the LORD, and His strength, and His wondrous works that He hath done.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5For He established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which He commanded our fathers, that they should make them known to their children;
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6That the generation to come might know them, even the children that should be born; who should arise and tell them to their children,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7That they might put their confidence in God, and not forget the works of God, but keep His commandments;
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation that set not their heart aright, and whose spirit was not stedfast with God.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9The children of Ephraim were as archers handling the bow, that turned back in the day of battle.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10They kept not the covenant of God, and refused to walk in His law;
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11And they forgot His doings, and His wondrous works that He had shown them.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Marvellous things did He in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Zoan.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13He cleaved the sea, and caused them to pass through; and He made the waters to stand as a heap.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14By day also He led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15He cleaved rocks in the wilderness, and gave them drink abundantly as out of the great deep.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Yet went they on still to sin against Him, to rebel against the Most High in the desert.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18And they tried God in their heart by asking food for their craving.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19Yea, they spoke against God; they said: 'Can God prepare a table in the wilderness?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Behold, He smote the rock, that waters gushed out, and streams overflowed; can He give bread also? or will He provide flesh for His people?'
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Therefore the LORD heard, and was wroth; and a fire was kindled against Jacob, and anger also went up against Israel;
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22Because they believed not in God, and trusted not in His salvation.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23And He commanded the skies above, and opened the doors of heaven;
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24And He caused manna to rain upon them for food, and gave them of the corn of heaven.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Man did eat the bread of the mighty; He sent them provisions to the full.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26He caused the east wind to set forth in heaven; and by His power He brought on the south wind.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27He caused flesh also to rain upon them as the dust, and winged fowl as the sand of the seas;
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28And He let it fall in the midst of their camp, round about their dwellings.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29So they did eat, and were well filled; and He gave them that which they craved.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30They were not estranged from their craving, their food was yet in their mouths,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31When the anger of God went up against them, and slew of the lustieth among them, and smote down the young men of Israel.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32For all this they sinned still, and believed not in His wondrous works.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Therefore He ended their days as a breath, and their years in terror.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34When He slew them, then they would inquire after Him, and turn back and seek God earnestly.
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35And they remembered that God was their Rock, and the Most High God their redeemer.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36But they beguiled Him with their mouth, and lied unto Him with their tongue.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37For their heart was not stedfast with Him, neither were they faithful in His covenant.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38But He, being full of compassion, forgiveth iniquity, and destroyeth not; yea, many a time doth He turn His anger away, and doth not stir up all His wrath.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39So He remembered that they were but flesh, a wind that passeth away, and cometh not again.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40How oft did they rebel against Him in the wilderness, and grieve Him in the desert!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41And still again they tried God, and set bounds to the Holy One of Israel.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42They remembered not His hand, nor the day when He redeemed them from the adversary.
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43How He set His signs in Egypt, and His wonders in the field of Zoan;
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44And turned their rivers into blood, so that they could not drink their streams.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45He sent among them swarms of flies, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46He gave also their increase unto the caterpillar, and their labour unto the locust.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47He destroyed their vines with hail, and their sycamore-trees with frost.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48He gave over their cattle also to the hail, and their flocks to fiery bolts.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49He sent forth upon them the fierceness of His anger, wrath, and indignation, and trouble, a sending of messengers of evil.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50He levelled a path for His anger; He spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51And smote all the first-born in Egypt, the first-fruits of their strength in the tents of Ham;
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52But He made His own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53And He led them safely, and they feared not; but the sea overwhelmed their enemies.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54And He brought them to His holy border, to the mountain, which His right hand had gotten.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55He drove out the nations also before them, and allotted them for an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Yet they tried and provoked God, the Most High, and kept not His testimonies;
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57But turned back, and dealt treacherously like their fathers; they were turned aside like a deceitful bow.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58For they provoked Him with their high places, and moved Him to jealousy with their graven images.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59God heard, and was wroth, and He greatly abhorred Israel;
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60And He forsook the tabernacle of Shiloh, the tent which He had made to dwell among men;
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61And delivered His strength into captivity, and His glory into the adversary's hand.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62He gave His people over also unto the sword; and was wroth with His inheritance.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63Fire devoured their young men; and their virgins had no marriage-song.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Then the Lord awaked as one asleep, like a mighty man recovering from wine.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66And He smote His adversaries backward; He put upon them a perpetual reproach.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Moreover He abhorred the tent of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim;
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68But chose the tribe of Judah, the mount Zion which He loved.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69And He built His sanctuary like the heights, like the earth which He hath founded for ever.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70He chose David also His servant, and took him from the sheepfolds;
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71From following the ewes that give suck He brought him, to be shepherd over Jacob His people, and Israel His inheritance.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72So he shepherded them according to the integrity of his heart; and lead them by the skilfulness of his hands.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.