Proverbs 1
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1THE PROVERBS of Solomon the son of David, king of Israel;
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
2To know wisdom and instruction; to comprehend the words of understanding;
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
3To receive the discipline of wisdom, justice, and right, and equity;
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
4To give prudence to the simple, to the young man knowledge and discretion;
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
5That the wise man may hear, and increase in learning, and the man of understanding may attain unto wise counsels;
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
6To understand a proverb, and a figure; the words of the wise, and their dark sayings.
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7The fear of the LORD is the beginning of knowledge; but the foolish despise wisdom and discipline.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
8Hear, my son, the instruction of thy father, and forsake not the teaching of thy mother;
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
9For they shall be a chaplet of grace unto thy head, and chains about thy neck.
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
10My son, if sinners entice thee, consent thou not.
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
11If they say: 'Come with us, let us lie in wait for blood, let us lurk for the innocent without cause;
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
12Let us swallow them up alive as the grave, and whole, as those that go down into the pit;
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
13We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil;
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
14Cast in thy lot among us; let us all have one purse' —
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
15My son, walk not thou in the way with them, restrain thy foot from their path;
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16For their feet run to evil, and they make haste to shed blood.
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17For in vain the net is spread in the eyes of any bird;
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18And these lie in wait for their own blood, they lurk for their own lives.
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19So are the ways of every one that is greedy of gain; it taketh away the life of the owners thereof.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20Wisdom crieth aloud in the streets, she uttereth her voice in the broad places;
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21She calleth at the head of the noisy streets, at the entrances of the gates, in the city, she uttereth her words:
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22'How long, ye thoughtless, will ye love thoughtlessness? And how long will scorners delight them in scorning, and fools hate knowledge?
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23Turn you at my reproof; behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24Because I have called, and ye refused, I have stretched out my hand, and no man attended,
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25But ye have set at nought all my counsel, and would none of my reproof;
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26I also, in your calamity, will laugh, I will mock when your dread cometh;
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27When your dread cometh as a storm, and your calamity cometh on as a whirlwind; when trouble and distress come upon you.
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28Then will they call me, but I will not answer, they will seek me earnestly, but they shall not find me.
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
29For that they hated knowledge, and did not choose the fear of the LORD;
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30They would none of my counsel, they despised all my reproof.
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32For the waywardness of the thoughtless shall slay them, and the confidence of fools shall destroy them.
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33But whoso hearkeneth unto me shall dwell securely, and shall be quiet without fear of evil.'
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.