Habakkuk 1
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1THE BURDEN which Habakkuk the prophet did see.
1Видиво, явлене пророку Аввакумові:
2How long, O LORD, shall I cry, and Thou wilt not hear? I cry out unto Thee of violence, and Thou wilt not save.
2Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш?
3Why dost Thou show me iniquity, and beholdest mischief? And why are spoiling and violence before me? so that there is strife, and contention ariseth.
3Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.
4Therefore the law is slacked, and right doth never go forth; for the wicked doth beset the righteous; therefore right goeth forth perverted.
4Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.
5Look ye among the nations, and behold, and wonder marvellously; for, behold, a work shall be wrought in your days, which ye will not believe though it be told you.
5Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.
6For, lo, I raise up the Chaldeans, that bitter and impetuous nation, that march through the breadth of the earth, to possess dwelling-places that are not theirs.
6Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.
7They are terrible and dreadful; their law and their majesty proceed from themselves.
7Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.
8Their horses also are swifter than leopards, and are more fierce than the wolves of the desert; and their horsemen spread themselves; yea, their horsemen come from far, they fly as a vulture that hasteth to devour.
8В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.
9They come all of them for violence; their faces are set eagerly as the east wind; and they gather captives as the sand.
9Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.
10And they scoff at kings, and princes are a derision unto them; they deride every stronghold, for they heap up earth, and take it.
10Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.
11Then their spirit doth pass over and transgress, and they become guilty: even they who impute their might unto their god.
11Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому.
12Art not Thou from everlasting, O LORD my God, my Holy One? We shall not die. O LORD, Thou hast ordained them for judgment, and Thou, O Rock, hast established them for correction.
12Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.
13Thou that art of eyes too pure to behold evil, and that canst not look on mischief, wherefore lookest Thou, when they deal treacherously, and holdest Thy peace, when the wicked swalloweth up the man that is more righteous than he;
13Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?
14And makest men as the fishes of the sea, as the creeping things, that have no ruler over them?
14Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?
15They take up all of them with the angle, they catch them in their net, and gather them in their drag; therefore they rejoice and exult.
15Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.
16Therefore they sacrifice unto their net, and offer unto their drag; because by them their portion is fat, and their food plenteous.
16За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.
17Shall they therefore empty their net, and not spare to slay the nations continually?
17Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.