Isaiah 1
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1THE VISION of Isaiah the son of Amoz, which he saw concerning Judah and Jerusalem, in the days of Uzziah, Jotham, Ahaz, and Hezekiah, kings of Judah.
1Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії:
2Hear, O heavens, and give ear, O earth, for the LORD hath spoken: Children I have reared, and brought up, and they have rebelled against Me.
2Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене.
3The ox knoweth his owner, and the ass his master's crib; but Israel doth not know, My people doth not consider.
3Віл знає господаря свого, й осел — ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.
4Ah sinful nation, a people laden with iniquity, a seed of evil-doers, children that deal corruptly; they have forsaken the LORD, they have contemned the Holy One of Israel, they are turned away backward.
4О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його!
5On what part will ye yet be stricken, seeing ye stray away more and more? The whole head is sick, and the whole heart faint;
5Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.
6From the sole of the foot even unto the head there is no soundness in it; but wounds, and bruises, and festering sores: they have not been pressed, neither bound up, neither mollified with oil.
6Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою.
7Your country is desolate; your cities are burned with fire; your land, strangers devour it in your presence, and it is desolate, as overthrown by floods.
7То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, — звичайно, опустошене чужинцями.
8And the daughter of Zion is left as a booth in a vineyard, as a lodge in a garden of cucumbers, as a besieged city.
8І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене.
9Except the LORD of hosts had left unto us a very small remnant, we should have been as Sodom, we should have been like unto Gomorrah.
9Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, — ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.
10Hear the word of the LORD, ye rulers of Sodom; give ear unto the law of our God, ye people of Gomorrah.
10Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський!
11To what purpose is the multitude of your sacrifices unto Me? saith the LORD; I am full of the burnt-offerings of rams, and the fat of fed beasts; and I delight not in the blood of bullocks, or of lambs, or of he-goats.
11Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу.
12When ye come to appear before Me, who hath required this at your hand, to trample My courts?
12Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої?
13Bring no more vain oblations; it is an offering of abomination unto Me; new moon and sabbath, the holding of convocations — I cannot endure iniquity along with the solemn assembly.
13Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм!
14Your new moons and your appointed seasons My soul hateth; they are a burden unto Me; I am weary to bear them.
14Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх.
15And when ye spread forth your hands, I will hide Mine eyes from you; yea, when ye make many prayers, I will not hear; your hands are full of blood.
15І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови.
16Wash you, make you clean, put away the evil of your doings from before Mine eyes, cease to do evil;
16Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;
17Learn to do well; seek justice, relieve the oppressed, judge the fatherless, plead for the widow.
17Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову;
18Come now, and let us reason together, saith the LORD; though your sins be as scarlet, they shall be as white as snow; though they be red like crimson, they shall be as wool.
18А тодї прийдїть — і розсудимось, — говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця — я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, — обмию їх, як вовну.
19If ye be willing and obedient, ye shall eat the good of the land;
19Схочете слухняним робом у мене ходити, — буде вас земля усяким благом надїляти;
20But if ye refuse and rebel, ye shall be devoured with the sword; for the mouth of the LORD hath spoken.
20Затнетеся ж, опір ставши, — тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять!
21How is the faithful city become a harlot! She that was full of justice, righteousness lodged in her, but now murderers.
21О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер — душогубцї.
22Thy silver is become dross, thy wine mixed with water.
22Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою;
23Thy princes are rebellious, and companions of thieves; every one loveth bribes, and followeth after rewards; they judge not the fatherless, neither doth the cause of the widow come unto them.
23Князї твої — проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить.
24Therefore saith the Lord, the LORD of hosts, the Mighty One of Israel: Ah, I will ease Me of Mine adversaries, and avenge Me of Mine enemies;
24Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми!
25And I will turn My hand upon thee, and purge away thy dross as with lye, and will take away all thine alloy;
25Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово.
26And I will restore thy judges as at the first, and thy counsellors as at the beginning; afterward thou shalt be called The city of righteousness, the faithful city.
26І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною.
27Zion shall be redeemed with justice, and they that return of her with righteousness.
27Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, — справедливостю;
28But the destruction of the transgressors and the sinners shall be together, and they that forsake the LORD shall be consumed.
28А всїм відступникам і грішникам — погибель, і хто Господа покинув — затратиться.
29For they shall be ashamed of the terebinths which ye have desired, and ye shall be confounded for the gardens that ye have chosen.
29А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали;
30For ye shall be as a terebinth whose leaf fadeth, and as a garden that hath no water.
30І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має.
31And the strong shall be as tow, and his work as a spark; and they shall both burn together, and none shall quench them.
31І потужний станесь — сьміттєм, праця ж його — іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.