Habakkuk 3
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1A prayer of Habakkuk the prophet. Upon Shigionoth.
1Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:
2O LORD, I have heard the report of Thee, and am afraid; O LORD, revive Thy work in the midst of the years, in the midst of the years make it known; in wrath remember compassion.
2Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.
3God cometh from Teman, and the Holy One from mount Paran. Selah. His glory covereth the heavens, and the earth is full of His praise.
3Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий — від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.
4And a brightness appeareth as the light; rays hath He at His side; and there is the hiding of His power.
4Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.
5Before him goeth the pestilence, and fiery bolts go forth at His feet.
5Перед ним ійшла зараза, поза ним — палючий вітер.
6He standeth, and shaketh the earth, He beholdeth, and maketh the nations to tremble; and the everlasting mountains are dashed in pieces, the ancient hills do bow; His goings are as of old.
6Ступив він — земля струсилась; глянув — і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його — вічні.
7I see the tents of Cushan in affliction; the curtains of the land of Midian do tremble.
7Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
8Is it, O LORD, that against the rivers, is it that Thine anger is kindled against the rivers, or Thy wrath against the sea? that Thou dost ride upon Thy horses, upon Thy chariots of victory?
8А хиба ж на ріки не запалав був гнїв твій, Господи, на ріки — досада твоя, а на море — ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
9Thy bow is made quite bare; sworn are the rods of the word. Selah. Thou dost cleave the earth with rivers.
9Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.
10The mountains have seen Thee, and they tremble; the tempest of waters floweth over; the deep uttereth its voice, and lifteth up its hands on high.
10Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
11The sun and moon stand still in their habitation; at the light of Thine arrows as they go, at the shining of Thy glittering spear.
11Сонце й місяць зʼупинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
12Thou marchest through the earth in indignation, Thou threshest the nations in anger.
12У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
13Thou art come forth for the deliverance of Thy people, for the deliverance of Thine anointed; Thou woundest the head out of the house of the wicked, uncovering the foundation even unto the neck. Selah
13Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.
14Thou hast stricken through with his own rods the head of his rulers, that come as a whirlwind to scatter me; whose rejoicing is as to devour the poor secretly.
14Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.
15Thou hast trodden the sea with Thy horses, the foaming of mighty waters.
15Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.
16When I heard, mine inward parts trembled, my lips quivered at the voice; rottenness entereth into my bones, and I tremble where I stand; that I should wait for the day of trouble, when he cometh up against the people that he invadeth.
16Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.
17For though the fig-tree shall not blossom, neither shall fruit be in the vines; the labour of the olive shall fail, and the fields shall yield no food; the flock shall be cut off from the fold, and there shall be no herd in the stalls;
17Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, —
18Yet I will rejoice in the LORD, I will exult in the God of my salvation.
18То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.
19God, the Lord, is my strength, and He maketh my feet like hinds' feet, and He maketh me to walk upon my high places. For the Leader. With my string-music.
19Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.