Провербеле 1
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Пилделе луй Соломон, фиул луй Давид, ымпэратул луй Исраел,
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
2пентру куноаштеря ынцелепчуний ши ынвэцэтурий, пентру ынцелеӂеря кувинтелор минций;
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
3пентру кэпэтаря ынвэцэтурилор де бун-симц, де дрептате, де жудекатэ ши де непэртинире;
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
4ка сэ дя челор неынчеркаць аӂериме де минте, тынэрулуй куноштинцэ ши кибзуинцэ,
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
5сэ аскулте ынсэ ши ынцелептул, ши ышь ва мэри штиинца, ши чел причепут, ши ва кэпэта искусинцэ
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
6пентру приндеря ынцелесулуй уней пилде сау ал унуй кувынт адынк, ынцелесул кувинтелор ынцелепцилор ши ал кувинтелор лор ку тылк.
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
7Фрика де Домнул есте ынчепутул штиинцей, дар небуний несокотеск ынцелепчуня ши ынвэцэтура.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
8Аскултэ, фиуле, ынвэцэтура татэлуй тэу ши ну лепэда ындрумэриле мамей тале!
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
9Кэч еле сунт о кунунэ плэкутэ пе капул тэу ши ун ланц де аур ла гытул тэу.
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
10Фиуле, дакэ ниште пэкэтошь вор сэ те амэӂяскэ, ну те лэса кыштигат де ей!
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
11Дакэ-ць вор зиче: „Вино ку ной! Хайдем сэ ынтиндем курсе, ка сэ вэрсэм сынӂе, сэ ынтиндем фэрэ темей лацурь челуй невиноват;
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
12хайдем сэ-й ынгицим де вий, ка Локуинца морцилор, ши ынтреӂь, ка пе чей че се кобоарэ ын гроапэ;
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
13вом гэси тот фелул де лукрурь скумпе ши не вом умпле каселе ку прадэ;
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
14вей авя ши ту партя та ла фел ку ной, о пунгэ вом авя ку тоций”,
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
15фиуле, сэ ну порнешть ла друм ку ей, абате-ць пичорул де пе кэраря лор!
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
16Кэч пичоареле лор аляргэ ла рэу ши се грэбеск сэ версе сынӂе.
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
17Дар деӂяба се арункэ лацул ынаинтя окилор тутурор пэсэрилор,
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18кэч ей ынтинд курсе токмай ымпотрива сынӂелуй лор ши суфлетулуй лор ый ынтинд ей лацурь.
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19Ачаста есте соарта тутурор челор лакомь де кыштиг: лэкомия адуче пердеря челор че се дедау ла еа.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20Ынцелепчуня стригэ пе улице, ышь ыналцэ гласул ын пеце:
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21стригэ унде е зарва май маре, ла порць, ын четате, ышь спуне кувинтеле ей:
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22„Пынэ кынд вець юби простия, проштилор? Пынэ кынд ле ва плэчя батжокориторилор батжокура ши вор уры небуний штиинца?
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23Ынтоарчеци-вэ сэ аскултаць мустрэриле меле! Ятэ, вой турна духул меу песте вой, вэ вой фаче куноскуте кувинтеле меле…
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
24Фииндкэ еу кем, ши вой вэ ымпотривиць, фииндкэ ымь ынтинд мына, ши нимень ну я сяма,
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
25фииндкэ лепэдаць тоате сфатуриле меле ши ну вэ плак мустрэриле меле,
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
26де ачея ши еу вой рыде кынд вець фи ын врео ненорочире, ымь вой бате жок де вой кынд вэ ва апука гроаза,
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
27кынд вэ ва апука гроаза ка о фуртунэ ши кынд вэ ва ынвэлуи ненорочиря ка ун выртеж, кынд вор да песте вой неказул ши стрымтораря.
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
28Атунч мэ вор кема, ши ну вой рэспунде; мэ вор кэута, ши ну мэ вор гэси.
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
29Пентру кэ ау урыт штиинца ши н-ау алес фрика де Домнул,
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
30пентру кэ н-ау юбит сфатуриле меле ши ау несокотит тоате мустрэриле меле,
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
31де ачея се вор хрэни ку родул умблетелор лор ши се вор сэтура ку сфатуриле лор.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
32Кэч ымпотривиря проштилор ый учиде ши лиништя небунилор ый перде,
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
33дар чел че м-аскултэ ва локуи фэрэ грижэ, ва трэи лиништит ши фэрэ сэ се тямэ де вреун рэу.”
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.