Лука 1
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Фииндкэ мулць с-ау апукат сэ алкэтуяскэ о историсире амэнунцитэ деспре лукруриле каре с-ау петрекут принтре ной,
1Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
2дупэ кум ни ле-ау ынкрединцат чей че ле-ау вэзут ку окий лор де ла ынчепут ши ау ажунс служиторь ай Кувынтулуй,
2як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3ам гэсит ши еу ку кале, пряалесуле Теофиле, дупэ че ам фэкут черчетэрь ку де-амэнунтул асупра тутурор ачестор лукрурь де ла обыршия лор, сэ ци ле скриу ын шир унеле дупэ алтеле,
3то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4ка сэ поць куноаште астфел темейничия ынвэцэтурилор пе каре ле-ай примит прин виу грай.
4щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5Ын зилеле луй Ирод, ымпэратул Иудеий, ера ун преот нумит Захария, дин чата луй Абия. Неваста луй ера дин фетеле луй Аарон, ши се кема Елисабета.
5Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6Амындой ерау неприхэниць ынаинтя луй Думнезеу ши пэзяу фэрэ патэ тоате порунчиле ши тоате рындуелиле Домнулуй.
6Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7Н-авяу копий, пентру кэ Елисабета ера стярпэ; ши амындой ерау ынаинтаць ын вырстэ.
7І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8Дар, пе кынд служя Захария ынаинтя луй Думнезеу, ла рындул четей луй,
8Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9дупэ обичеюл преоцией, а ешит ла сорць сэ интре сэ тэмыезе ын Темплул Домнулуй.
9то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10Ын часул тэмыерий, тоатэ мулцимя нородулуй се руга афарэ.
10А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11Атунч, ун ынӂер ал Домнулуй с-а арэтат луй Захария ши а стат ын пичоаре ла дряпта алтарулуй пентру тэмыере.
11Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12Захария с-а ынспэймынтат, кынд л-а вэзут, ши л-а апукат фрика.
12І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13Дар ынӂерул й-а зис: „Ну те теме, Захарио; фииндкэ ругэчуня та а фост аскултатэ. Невастэ-та, Елисабета, ыць ва наште ун фиу, кэруя ый вей пуне нумеле Иоан.
13Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14Ел ва фи пентру тине о причинэ де букурие ши веселие, ши мулць се вор букура де наштеря луй.
14І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15Кэч ва фи маре ынаинтя Домнулуй. Ну ва бя нич вин, нич бэутурэ амецитоаре, ши се ва умпле де Духул Сфынт ынкэ дин пынтечеле майчий сале.
15Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16Ел ва ынтоарче пе мулць дин фиий луй Исраел ла Домнул Думнезеул лор.
16І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17Ва мерӂе ынаинтя луй Думнезеу, ын духул ши путеря луй Илие, ка сэ ынтоаркэ инимиле пэринцилор ла копий ши пе чей неаскултэторь, ла умбларя ын ынцелепчуня челор неприхэниць, ка сэ гэтяскэ Домнулуй ун нород бине прегэтит пентру Ел.”
17І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18Захария а зис ынӂерулуй: „Дин че вой куноаште лукрул ачеста? Фииндкэ еу сунт бэтрын, ши невастэ-мя есте ынаинтатэ ын вырстэ.”
18І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19Дрепт рэспунс, ынӂерул й-а зис: „Еу сунт Гаврил, каре стау ынаинтя луй Думнезеу; ам фост тримис сэ-ць ворбеск, ши сэ-ць адук ачастэ весте бунэ.
19І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20Ятэ кэ вей фи мут ши ну вей путя ворби, пынэ ын зиуа кынд се вор ынтымпла ачесте лукрурь, пентру кэ н-ай крезут кувинтеле меле, каре се вор ымплини ла время лор.”
20І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21Нородул ынсэ аштепта пе Захария ши се мира де зэбовиря луй ын Темплу.
21І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22Кынд а ешит афарэ, ну путя сэ ле ворбяскэ; ши ау ынцелес кэ авусесе о ведение ын Темплу. Ел ле фэчя семне ынтруна ши а рэмас мут.
22Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23Дупэ че и с-ау ымплинит зилеле де службэ, Захария с-а дус акасэ.
23І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24Песте кытва тимп, Елисабета, неваста луй, а рэмас ынсэрчинатэ ши с-а цинут аскунсэ де тот чинч лунь. „Кэч”, зичя еа,
24Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
25„ятэ че мь-а фэкут Домнул, кынд Шь-а арункат окий спре мине, ка сэ-мь я окара динтре оамень.”
25Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26Ын луна а шася, ынӂерул Гаврил а фост тримис де Думнезеу ынтр-о четате дин Галилея, нумитэ Назарет,
26Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27ла о фечоарэ логодитэ ку ун бэрбат, нумит Иосиф, дин каса луй Давид. Нумеле фечоарей ера Мария.
27до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28Ынӂерул а интрат ла еа ши а зис: „Плекэчуне цие, кэрея ци с-а фэкут маре хар; Домнул есте ку тине, бинекувынтатэ ешть ту ынтре фемей!”
28І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29Тулбуратэ фоарте мулт де кувинтеле ачестя, Мария се ынтреба сингурэ че путя сэ ынсемне ураря ачаста.
29Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30Ынӂерул й-а зис: „Ну те теме, Марие; кэч ай кэпэтат ындураре ынаинтя луй Думнезеу.
30І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31Ши ятэ кэ вей рэмыне ынсэрчинатэ ши вей наште ун Фиу, кэруя Ый вей пуне нумеле Исус.
31І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32Ел ва фи маре ши ва фи кемат Фиул Челуй Пряыналт; ши Домнул Думнезеу Ый ва да скаунул де домние ал татэлуй Сэу Давид.
32Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33Ва ымпэрэци песте каса луй Иаков ын вечь, ши Ымпэрэция Луй ну ва авя сфыршит.”
33і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
34Мария а зис ынӂерулуй: „Кум се ва фаче лукрул ачеста, фииндкэ еу ну штиу де бэрбат?”
34Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35Ынӂерул й-а рэспунс: „Духул Сфынт Се ва коборы песте тине, ши путеря Челуй Пряыналт те ва умбри. Де ачея, Сфынтул каре Се ва наште дин тине ва фи кемат Фиул луй Думнезеу.
35І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36Ятэ кэ Елисабета, рудения та, а зэмислит ши еа ун фиу ла бэтрынеце; ши еа, кэрея и се зичя стярпэ, есте акум ын а шася лунэ.
36І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
37Кэч ничун кувынт де ла Думнезеу ну есте липсит де путере.”
37Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38Мария а зис: „Ятэ, роаба Домнулуй; факэ-ми-се дупэ кувинтеле тале!” Ши ынӂерул а плекат де ла еа.
38Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39Мария с-а скулат кяр ын зилеле ачеля ши а плекат ын грабэ спре мунць, ынтр-о четате а луй Иуда.
39Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40А интрат ын каса луй Захария ши а урат де бине Елисабетей.
40і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41Кум а аузит Елисабета ураря Марией, й-а сэлтат прункул ын пынтече, ши Елисабета с-а умплут де Духул Сфынт.
41І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42Еа а стригат ку глас таре: „Бинекувынтатэ ешть ту ынтре фемей ши бинекувынтат есте родул пынтечелуй тэу.
42і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43Кум мь-а фост дат мие сэ винэ ла мине майка Домнулуй меу?
43І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44Фииндкэ ятэ, кум мь-а ажунс ла урекь гласул урэрий тале, мь-а сэлтат прункул ын пынтече де букурие.
44Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45Фериче де ачея каре а крезут; пентру кэ лукруриле каре й-ау фост спусе дин партя Домнулуй се вор ымплини.”
45І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46Ши Мария а зис: „Суфлетул меу мэреште пе Домнул
46І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47ши ми се букурэ духул ын Думнезеу, Мынтуиторул меу,
47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48пентру кэ а привит спре старя смеритэ а роабей Сале. Кэч ятэ кэ, де акум ынколо, тоате нямуриле ымь вор зиче феричитэ,
48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49пентру кэ Чел Атотпутерник а фэкут лукрурь марь пентру мине. Нумеле Луй есте сфынт,
49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50ши ындураря Луй се ынтинде дин ням ын ням песте чей че се тем де Ел.
50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
51Ел а арэтат путере ку брацул Луй; а рисипит гындуриле пе каре ле авяу чей мындри ын инима лор.
51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
52А рэстурнат пе чей путерничь де пе скаунеле лор де домние ши а ынэлцат пе чей смериць.
52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53Пе чей флэмынзь й-а сэтурат де бунэтэць, ши пе чей богаць й-а скос афарэ ку мыниле гоале.
53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54А венит ын ажуторул робулуй Сэу Исраел, кэч Шь-а адус аминте де ындураря Са –
54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55кум фэгэдуисе пэринцилор ноштри – фацэ де Авраам ши сэмынца луй ын вяк.”
55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
56Мария а рэмас ымпреунэ ку Елисабета кам трей лунь. Апой с-а ынторс акасэ.
56Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57Елисабетей и с-а ымплинит время сэ наскэ; ши а нэскут ун фиу.
57Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58Вечиний ши руделе ей ау аузит кэ Домнул а арэтат маре ындураре фацэ де еа ши се букурау ымпреунэ ку еа.
58І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59Ын зиуа а опта, ау венит сэ тае прункул ымпрежур ши вояу сэ-й пунэ нумеле Захария, дупэ нумеле татэлуй сэу.
59І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
60Дар мама луй а луат кувынтул ши а зис: „Ну. Чи аре сэ се кеме Иоан.”
60І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61Ей й-ау зис: „Нимень дин руденииле тале ну поартэ нумеле ачеста.”
61І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
62Ши ау ынчепут сэ факэ семне татэлуй сэу, ка сэ штие кум ар вря сэ-й пунэ нумеле.
62Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
63Захария а черут о тэблицэ де скрис ши а скрис, зикынд: „Нумеле луй есте Иоан.” Ши тоць с-ау минунат.
63І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64Ын клипа ачея, и с-а дескис гура, и с-а дезлегат лимба, ши ел ворбя ши бинекувынта пе Думнезеу.
64Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65Пе тоць вечиний й-а апукат фрика, ши ын тот цинутул ачела мунтос ал Иудеий се ворбя деспре тоате ачесте лукрурь.
65І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66Тоць чей че ле аузяу ле пэстрау ын инима лор ши зичяу: „Оаре че ва фи прункул ачеста?” Ши мына Домнулуй ера ынтр-адевэр ку ел.
66І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67Захария, татэл луй, с-а умплут де Духул Сфынт, а пророчит ши а зис:
67І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68„Бинекувынтат есте Домнул Думнезеул луй Исраел, пентру кэ а черчетат ши а рэскумпэрат пе попорул Сэу.
68Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69Ши не-а ридикат о мынтуире путерникэ ын каса робулуй Сэу Давид,
69і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
70кум вестисе прин гура сфинцилор Сэй пророчь, каре ау фост дин векиме;
70(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
71мынтуире де врэжмаший ноштри ши дин мына тутурор челор че не урэск!
71спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
72Астфел Ышь аратэ Ел ындураря фацэ де пэринций ноштри ши Ышь адуче аминте де легэмынтул Луй чел сфынт,
72щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73потривит журэмынтулуй прин каре Се журасе пэринтелуй ностру Авраам,
73клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74кэ, дупэ че не ва избэви дин мына врэжмашилор ноштри, не ва ынгэдуи сэ-Й служим фэрэ фрикэ,
74та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75трэинд ынаинтя Луй ын сфинцение ши неприхэнире, ын тоате зилеле веций ноастре.
75служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
76Ши ту, прункуле, вей фи кемат пророк ал Челуй Пряыналт. Кэч вей мерӂе ынаинтя Домнулуй, ка сэ прегэтешть кэиле Луй
76А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
77ши сэ дай попорулуй Сэу куноштинца мынтуирий, каре стэ ын ертаря пэкателор луй;
77щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78даторитэ марий ындурэрь а Думнезеулуй ностру, ын урма кэрея не-а черчетат Соареле каре рэсаре дин ынэлциме,
78по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79ка сэ луминезе пе чей че зак ын ынтунерикул ши ын умбра морций ши сэ не ындрепте пичоареле пе каля пэчий!”
79щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80Яр прункул крештя ши се ынтэря ын дух. Ши а стат ын локурь пустий пынэ ын зиуа арэтэрий луй ынаинтя луй Исраел.
80Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.