Лука 23
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1С-ау скулат тоць ши ау дус пе Исус ынаинтя луй Пилат.
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2Ши ау ынчепут сэ-Л пыраскэ ши сэ зикэ: „Пе омул ачеста Л-ам гэсит ацыцынд нямул ностру ла рэскоалэ, опринд а плэти бир Чезарулуй ши зикынд кэ Ел есте Христосул, Ымпэратул.”
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3Пилат Л-а ынтребат: „Ешть Ту Ымпэратул иудеилор?” „Да” , й-а рэспунс Исус, „сунт.”
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4Пилат а зис преоцилор челор май де сямэ ши нороаделор: „Еу ну гэсеск ничо винэ ын Омул ачеста.”
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5Дар ей стэруяу ши май мулт ши зичяу: „Ынтэрытэ нородул ши ынвацэ пе оамень прин тоатэ Иудея, дин Галилея, унде а ынчепут, пынэ аич.”
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6Кынд а аузит Пилат де Галилея, а ынтребат дакэ Омул ачеста есте галилеян.
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7Ши кынд а афлат кэ есте де суб стэпыниря луй Ирод, Л-а тримис ла Ирод, каре се афла ши ел ын Иерусалим ын зилеле ачеля.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8Ирод, кынд а вэзут пе Исус, с-а букурат фоарте мулт, кэч демулт доря сэ-Л вадэ дин причина челор аузите деспре Ел ши нэдэждуя сэ-Л вадэ фэкынд врео минуне.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9Й-а пус мулте ынтребэрь, дар Исус ну й-а рэспунс нимик.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
10Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий стэтяу аколо ши-Л пырау ку ынфербынтаре.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11Ирод, ку осташий луй де пазэ, се пуртау ку Ел ку диспрец ши, дупэ че шь-а бэтут жок де Ел ши Л-а ымбрэкат ку о хайнэ стрэлучитоаре, Л-а тримис ынапой ла Пилат.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12Ын зиуа ачея, Ирод ши Пилат с-ау ымприетенит унул ку алтул, кэч ерау ынврэжбиць ынтре ей май ынаинте.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13Пилат а стрынс пе преоций чей май де сямэ, пе фрунташь ши пе нород
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14ши ле-а зис: „Мь-аць адус ынаинте пе Омул ачеста ка пе унул каре ацыцэ нородул ла рэскоалэ. Ши ятэ кэ, дупэ че Л-ам черчетат ку де-амэнунтул ынаинтя воастрэ, ну Л-ам гэсит виноват де ничунул дин лукруриле де каре-Л пырыць.
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15Нич Ирод ну Й-а гэсит ничо винэ, кэч ни Л-а тримис ынапой, ши ятэ кэ Омул ачеста н-а фэкут нимик вредник де моарте.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16Еу деч, дупэ че вой пуне сэ-Л батэ, ый вой да друмул.”
16То, покаравши, відпущу Його.
17Ла фиекаре празник ал Паштелор, Пилат требуя сэ ле слобозяскэ ун ынтемницат.
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18Ей ау стригат ку тоций ынтр-ун глас: „Ла моарте ку Омул ачеста ши слобозеште-не пе Бараба!”
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19Бараба фусесе арункат ын темницэ пентру о рэскоалэ каре авусесе лок ын четате ши пентру ун омор.
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20Пилат ле-а ворбит дин ноу, ку гынд сэ дя друмул луй Исус.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21Дар ей ау стригат: „Рэстигнеште-Л! Рэстигнеште-Л!”
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22Пилат ле-а зис пентру а трея оарэ: „Дар че рэу а фэкут? Еу н-ам гэсит ничо винэ де моарте ын Ел. Аша кэ, дупэ че вой пуне сэ-Л батэ, Ый вой да друмул.”
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23Дар ей стригау ын гура маре ши черяу де зор сэ фие рэстигнит. Ши стригэтеле лор ши але преоцилор челор май де сямэ ау бируит.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24Пилат а хотэрыт сэ ли се ымплиняскэ череря.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25Ле-а слобозит пе чел че фусесе арункат ын темницэ пентру рэскоалэ ши омор ши пе каре-л черяу ей, яр пе Исус Л-а дат ын мыниле лор, ка сэ-шь факэ воя ку Ел.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26Пе кынд Ыл дучяу сэ-Л рэстигняскэ, ау пус мына пе ун ануме Симон дин Чирене, каре се ынторчя де ла кымп, ши й-ау пус кручя ын спинаре, ка с-о дукэ дупэ Исус.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27Ын урма луй Исус мерӂя о маре мулциме де нород ши фемей, каре се бочяу, ышь бэтяу пептул ши се тынгуяу дупэ Ел.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28Исус С-а ынторс спре еле ши а зис: „Фийче але Иерусалимулуй, ну Мэ плынӂець пе Мине, чи плынӂеци-вэ пе вой ыншивэ ши пе копиий воштри.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29Кэчятэ, вор вени зиле кынд се ва зиче: ‘Фериче де челе стерпе, фериче де пынтечеле каре н-ау нэскут ши де цыцеле каре н-ау алэптат!’
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30Атунчвор ынчепе сэ зикэ мунцилор: ‘Кэдець песте ной!’ ши дялурилор: ‘Акоперици-не!’
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31Кэчдакэ се фак ачесте лукрурь копакулуй верде, че се ва фаче челуй ускат?”
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32Ымпреунэ ку Ел дучяу ши пе дой фэкэторь де реле, каре требуяу оморыць ымпреунэ ку Исус.
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33Кынд ау ажунс ла локул нумит „Кэпэцына”, Л-ау рэстигнит аколо, пе Ел ши пе фэкэторий де реле: унул ла дряпта ши алтул ла стынга.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34Исус зичя: „Татэ, яртэ-й, кэч нуштиу че фак!” Ей шь-ау ымпэрцит хайнеле Луй ынтре ей, трэгынд ла сорць.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35Нородул стэтя аколо ши привя. Фрунташий ышь бэтяу жок де Исус ши зичяу: „Пе алций й-а мынтуит; сэ Се мынтуяскэ пе Сине Ынсушь дакэ есте Ел Христосул, Алесул луй Думнезеу.”
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36Осташий, де асеменя, ышь бэтяу жок де Ел; се апропияу, Ый дэдяу оцет
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37ши-Й зичяу: „Дакэ ешть Ту Ымпэратул иудеилор, мынтуеште-Те пе Тине Ынсуць!”
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38Дясупра Луй ера скрис ку слове гречешть, латинешть ши евреешть: „Ачеста есте Ымпэратул иудеилор.”
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39Унул дин тылхарий рэстигниць Ыл батжокоря ши зичя: „Ну ешть Ту Христосул? Мынтуеште-Те пе Тине Ынсуць ши мынтуеште-не ши пе ной!”
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40Дар челэлалт л-а ынфрунтат ши й-а зис: „Ну те темь ту де Думнезеу, ту, каре ешть суб ачеяшь осындэ?
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41Пентру ной есте дрепт, кэч примим рэсплата кувенитэ пентру фэрэделеӂиле ноастре, дар Омул ачеста н-а фэкут ничун рэу.”
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42Ши а зис луй Исус: „Доамне, аду-Ць аминте де мине кынд вей вени ын Ымпэрэция Та!”
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43Исус а рэспунс: „Адевэрат ыць спун кэ астэзь вей фи ку Мине ын рай.”
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44Ера кам пе ла часул ал шаселя. Ши с-а фэкут ынтунерик песте тоатэ цара пынэ ла часул ал ноуэля.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45Соареле с-а ынтунекат ши пердяуа динэунтрул Темплулуй с-а рупт прин мижлок.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46Исус а стригат ку глас таре: „Татэ, ын мыниле Тале Ымь ынкрединцез духул!” Ши кынд а зис ачесте ворбе, Шь-а дат духул.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47Суташул, кынд а вэзут че се ынтымпласе, а слэвит пе Думнезеу ши а зис: „Ку адевэрат, Омул ачеста ера неприхэнит!”
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48Ши тот нородул каре венисе ла привелиштя ачея, кынд а вэзут челе ынтымплате, с-а ынторс бэтынду-се ын пепт.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49Тоць куноскуций луй Исус ши фемеиле каре-Л ынсоцисерэ дин Галилея стэтяу департе ши се уйтау ла челе че се петречяу.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50Ера ун сфетник ал соборулуй, нумит Иосиф, ом бун ши евлавиос,
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51каре ну луасе парте ла сфатул ши хотэрыря челорлалць. Ел ера дин Ариматея, о четате а иудеилор, ши аштепта ши ел Ымпэрэция луй Думнезеу.
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52Омул ачеста с-а дус ла Пилат ши а черут трупул луй Исус.
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53Л-а дат жос де пе круче, Л-а ынфэшурат ынтр-о пынзэ де ин ши Л-а пус ынтр-ун мормынт ноу, сэпат ын пятрэ, ын каре ну май фусесе пус нимень.
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54Ера Зиуа Прегэтирий ши ынчепя зиуа Сабатулуй.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
55Фемеиле каре венисерэ ку Исус дин Галилея ау ынсоцит пе Иосиф, ау вэзут мормынтул ши фелул кум а фост пус трупул луй Исус ын ел,
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56с-ау ынторс ши ау прегэтит миресме ши мирурь. Апой, ын зиуа Сабатулуй, с-ау одихнит, дупэ Леӂе.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.