Лука 23
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1И уставши њих све мноштво, одведоше Га к Пилату.
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
2И почеше Га тужити говорећи: Овог нађосмо да отпађује народ наш, и забрањује давати ћесару данак, и говори да је он Христос цар.
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
3А Пилат Га запита: Ти ли си цар јудејски? А Он одговарајући рече му: Ти кажеш.
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
4А Пилат рече главарима свештеничким и народу: Ја не налазим никакве кривице на овом човеку.
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
5А они наваљиваху говорећи: Он буни људе учећи по свој Јудеји почевши од Галилеје довде.
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
6А Пилат чувши за Галилеју запита: Зар је он Галилејац?
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
7И разумевши да је из подручја Иродовог посла Га Ироду, који такође беше у Јерусалиму оних дана.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
8А Ирод, видевши Исуса, би му врло мило; јер је одавно желео да Га види, јер је много слушао за Њега, и надаше се да ће видети од Њега какво чудо.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
9И пита Га много које за шта; али му Он ништа не одговори.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
10А главари свештенички и књижевници стајаху, и једнако тужаху Га.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
11А Ирод осрамотивши Га са својим војницима, и наругавши Му се, обуче Му белу хаљину, и посла Га натраг Пилату.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
12И у тај се дан помирише Пилат и Ирод међу собом; јер пре беху у завади.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
13А Пилат сазвавши главаре свештеничке и кнезове и народ
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
14рече им: Доведосте ми овог човека као који народ отпађује, и ето ја га пред вама испитах, и не налазим на овом човеку ниједну кривицу што ви на њега говорите;
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
15а ни Ирод, јер сам га слао к њему; и ето се не налази ништа да је учинио што би заслуживало смрт.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
16Дакле, да га избијем па да пустим.
16То, покаравши, відпущу Його.
17А требаше о сваком празнику пасхе да им пусти по једног сужња.
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
18Али народ сав повика говорећи: Узми овог, а пусти нам Вараву;
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
19који беше бачен у тамницу за некакву буну учињену у граду и за крв.
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
20А Пилат опет рече да би он хтео пустити Исуса.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
21А они викаху говорећи: Распни га, распни.
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
22А он им трећи пут рече: Какво је дакле он зло учинио? Ја ништа на њему не нађох што би заслуживало смрт; дакле да га избијем па да пустим.
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
23А они једнако наваљиваху с великом виком, и искаху да се Га разапне; и надвлада вика њихова и главара свештеничких.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
24И Пилат пресуди да буде као што они ишту.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25И пусти оног што искаху, који беше бачен у тамницу за буну и за крв; а Исуса остави на њихову вољу.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26И кад Га поведоше, ухватише неког Симона Киринца који иђаше из поља, и метнуше на њега крст да носи за Исусом.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27А за Њим иђаше мноштво народа и жена, које плакаху и нарицаху за Њим.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28А Исус обазревши се на њих рече: Кћери јерусалимске! Не плачите за мном, него плачите за собом и за децом својом.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29Јер гле, иду дани у које ће се рећи: Благо нероткињама, и утробама које не родише, и сисама које не дојише.
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30Тада ће почети говорити горама: Падните на нас; и бреговима: Покријте нас.
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31Јер кад се овако ради од сировог дрвета, шта ће бити од сувог?
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32Вођаху пак и друга два злочинца да погубе с Њим.
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33И кад дођоше на место које се зваше костурница, онде разапеше Њега и злочинце, једног с десне стране а другог с леве.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34А Исус говораше: Оче! Опрости им; јер не знаду шта чине. А делећи Његове хаљине бацаху коцке.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35И народ стајаше те гледаше, а и кнезови с њима ругаху Му се говорећи: Другима поможе, нека помогне и себи, ако је он Христос, избраник Божји.
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36А и војници Му се ругаху, и приступаху к Њему и даваху Му оцат,
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37и говораху: Ако си ти цар јудејски помози сам себи.
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38А беше над Њим и натпис написан словима грчким и латинским и јеврејским: Ово је цар јудејски.
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39А један од обешених злочинаца хуљаше на Њега говорећи: Ако си ти Христос помози себи и нама.
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40А други одговарајући ћуткаше га и говораше: Зар се ти не бојиш Бога, кад си и сам осуђен тако?
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41И ми смо још праведно осуђени; јер примамо по својим делима као што смо заслужили; али Он никакво зло није учинио.
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42И рече Исусу: Опомени ме се, Господе, кад дођеш у царство своје.
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43И рече му Исус: Заиста ти кажем: данас ћеш бити са мном у рају.
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44А беше око шестог сахата, и тама би по свој земљи до сахата деветог.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45И помрча сунце, и завес црквени раздре се напола.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46И повикавши Исус гласно рече: Оче! У руке Твоје предајем дух свој. И рекавши ово издахну.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47А кад виде капетан шта би, стаде хвалити Бога говорећи: Заиста овај човек беше праведник.
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48И сав народ који се беше скупио да гледа ово, кад виде шта бива, врати се бијући се у прси своје.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49А сви Његови знанци стајаху издалека, и жене које беху ишле за Њим из Галилеје, и гледаху ово.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50И гле, човек, по имену Јосиф, саветник, човек добар и праведан,
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51(он не беше пристао на њихов савет и на посао) из Ариматеје града јудејског, који и сам чекаше царство Божије,
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52он приступивши к Пилату заиска тело Исусово.
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53И скиде Га, и обави платном, и метну Га у гроб исечен, у коме нико не беше никад метнут.
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54И дан беше петак, и субота освиташе.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
55А жене које беху дошле с Исусом из Галилеје, идоше за Јосифом, и видеше гроб и како се тело метну.
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56Вративши се пак приправише мирисе и миро. И у суботу дакле осташе на миру по закону.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.