Лука 24
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1А у први дан недељни дођоше врло рано на гроб, и донесоше мирисе што приправише, и неке друге жене с њима;
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2али нађоше камен одваљен од гроба.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3И ушавши не нађоше тело Господа Исуса.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4И кад се оне чуђаху томе, гле, два човека сташе пред њима у сјајним хаљинама;
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5а кад се оне уплашише и оборише лица к земљи, рекоше им: Што тражите Живога међу мртвима?
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6Није овде; него устаде; опомените се како вам каза кад беше још у Галилеји,
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7говорећи да Син човечији треба да се преда у руке људи грешника и да се разапне и трећи дан да устане.
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8И опоменуше се речи Његових.
8І згадали слова Його,
9И вративши се од гроба јавише све ово једанаесторици и свима осталим.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10А то беше Магдалина Марија и Јована и Марија Јаковљева и остале с њима које казаше ово апостолима.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
11И њима се учинише њихове речи као лаж, и не вероваше им.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12А Петар уставши отрча ка гробу, и наткучивши се виде саме хаљине где леже, и отиде чудећи се у себи шта би.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13И гле, двојица од њих иђаху у онај дан у село које беше далеко од Јерусалима шездесет потркалишта и зваше се Емаус.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14А они говораху међу собом о свима овим догађајима.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15И кад се они разговараху и запиткиваху један другог, и Исус приближи се, и иђаше с њима.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16А очи им се држаху да Га не познаше.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17А Он им рече: Какав је то разговор који имате међу собом идући, и што сте невесели?
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18А један, по имену Клеопа, одговарајући рече Му: Зар си ти један од црквара у Јерусалиму који ниси чуо шта је у њему било ових дана?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19И рече им: Шта? А они Му рекоше: За Исуса Назарећанина, који беше пророк, силан у делу и у речи пред Богом и пред свим народом;
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
20како Га предадоше главари свештенички и кнезови наши те се осуди на смрт, и разапеше Га?
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
21А ми се надасмо да је Он Онај који ће избавити Израиља; али сврх свега тога ово је данас трећи дан како то би.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22А уплашише нас и жене неке од наших које су биле рано на гробу,
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
23и не нашавши тела његовог дођоше говорећи да су им се анђели јавили који су казали да је Он жив.
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24И идоше једни од наших на гроб, и нађоше тако као што и жене казаше, али Њега не видеше.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25И Он им рече: О безумни и спорог срца за веровање свега што говорише пророци!
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26Није ли то требало да Христос претрпи и да уђе у славу своју?
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27И почевши од Мојсија и од свих пророка казиваше им шта је за Њега у свему писму.
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
28И приближише се к селу у које иђаху, и Он чињаше се да хоће даље да иде.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
29И они Га устављаху говорећи: Остани с нама, јер је дан нагао, и близу је ноћ. И уђе с њима да ноћи.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30И кад сеђаше с њима за трпезом, узе хлеб и благословивши преломи га и даде им.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
31Тада се њима отворише очи и познаше Га. И Њега нестаде.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32И они говораху један другом: Не гораше ли наше срце у нама кад нам говораше путем и кад нам казиваше писмо?
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33И уставши онај час, вратише се у Јерусалим, и нађоше у скупу једанаесторицу и који беху с њима,
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
34који говораху: Заиста устаде Господ, и јави се Симону.
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
35И они казаше шта би на путу, и како Га познаше кад преломи хлеб.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36А кад они ово говораху, и сам Исус стаде међу њима, и рече им: Мир вам.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37А они се уплашише, и поплашени будући, мишљаху да виде духа.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38И рече им: Шта се плашите? И зашто такве мисли улазе у срца ваша?
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39Видите руке моје и ноге моје: ја сам главом; опипајте ме и видите; јер дух тела и костију нема као што видите да ја имам.
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40И ово рекавши показа им руке и ноге.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41А док они још не вероваху од радости и чуђаху се рече им: Имате ли овде шта за јело?
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42А они Му даше комад рибе печене, и меда у саћу.
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43И узевши изједе пред њима.
43І взявши, їв перед ними.
44И рече им: Ово су речи које сам вам говорио још док сам био с вама, да све треба да се сврши шта је за мене написано у закону Мојсијевом и у пророцима и у псалмима.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45Тада им отвори ум да разумеју писмо.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46И рече им: Тако је писано, и тако је требало да Христос пострада и да устане из мртвих трећи дан;
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47и да се проповеда покајање у име Његово и опроштење греха по свим народима почевши од Јерусалима.
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48А ви сте сведоци овоме.
48Ви ж сьвідки сього.
49И гле, ја ћу послати обећање Оца свог на вас; а ви седите у граду јерусалимском док се не обучете у силу с висине.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50И изведе их напоље до Витаније, и подигнувши руке своје благослови их.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51И кад их благосиљаше, одступи од њих, и узношаше се на небо.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52И они Му су поклонише, и вратише се у Јерусалим с великом радошћу.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53И беху једнако у цркви хвалећи и благосиљајући Бога. Амин.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.