Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8І згадали слова Його,
8І згадали слова Його,
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
43І взявши, їв перед ними.
43І взявши, їв перед ними.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
48Ви ж сьвідки сього.
48Ви ж сьвідки сього.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.