Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1Pea ʻi he ʻuluaki ʻaho ʻoe uike, ʻi he kei hengihengi, naʻa nau omi mo e niʻihi kehe ki he fonualoto, ʻo ʻomi ʻae ngaahi ʻakau namu kakala kuo nau teuteu.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2Pea naʻa nau vakai kuo tekaʻi ʻae maka mei he fonualoto.
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3Pea naʻa nau hū atu, ka naʻe ʻikai te nau ʻilo ʻae sino ʻoe ʻEiki ko Sisu.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4Pea lolotonga ʻenau puputuʻu lahi ai, vakai, naʻe tuʻu mai kiate kinautolu ʻae ongo tangata naʻe huhulu hona kofu:
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5Pea ʻi heʻenau manavahē, ʻo tulolo honau mata ki he kelekele, naʻe pehē ʻekinaua kiate kinautolu, “Ko e hā ʻoku mou kumi ai ʻae moʻui ʻi he potu ʻoe mate?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6ʻOku ʻikai ʻi heni ia, ka kuo tuʻu hake: mou fakamanatu ki heʻene lea kiate kimoutolu, ʻi heʻene kei ʻi Kāleli,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7ʻo pehē, ‘ʻE tukuange ʻae Foha ʻoe tangata ki he nima ʻoe kau tangata angahala, pea ʻe tutuki ia ki he ʻakau, pea ʻe toetuʻu ia ʻi hono ʻaho tolu.’”
8І згадали слова Його,
8Pea naʻa nau manatu ki heʻene ngaahi lea,
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9ʻO nau liu mai mei he fonualoto, ʻo fakahā ʻae ngaahi meʻa ni kotoa pē ki he toko hongofulu ma tokotaha, mo e kakai kehe kotoa pē.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10Pea ko Mele Makitaline, mo Soana, mo Mele ko e faʻē ʻa Semisi, pea mo e niʻihi naʻe ʻiate kinautolu, naʻa nau fakahā ʻae ngaahi meʻa ni ki he kau ʻaposetolo.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11Pea naʻe tatau ʻenau ngaahi lea kiate kinautolu mo e talanoa launoa, pea naʻe ʻikai te nau tui kiate kinautolu.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Pea toki tuʻu ʻa Pita, ʻo lele ki he fonualoto; pea tulolo ia, ʻo mamata ki he u kofu kuo tuku kehe, pea ʻalu ia, ʻo fakatumutumu ʻi hono loto ʻi he meʻa kuo hoko.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13¶ Pea vakai, naʻe ʻo ʻa honau toko ua, ʻi he ʻaho ko ia, ki he potu kakai naʻe ui ko ʻEmeasi, naʻe mamaʻo mo Selūsalema, ko e maile ʻe fitu.
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14Pea naʻa na talanoa ki he ngaahi meʻa ni kotoa pē kuo toki hoko,
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15Pea lolotonga ʻae fai ʻena talanoa mo ʻena fakakaukau, mo ʻene ʻunuʻunu atu ʻa Sisu, ʻo fononga mo kinaua.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16Ka naʻe taʻofi ʻa hona mata, ke ʻoua naʻa na ʻilo ia.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17Pea pehē ʻe ia kiate kinaua, “Ko e talanoa hā ia ʻoku mo fetalanoaʻaki ʻi hoʻomo fononga, pea mo mamahi ai?”
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18Pea ko e tokotaha, ko Kaliopasi hono hingoa, naʻe lea ʻo pehē kiate ia, naʻa ko Koe pe ʻoku nofo ʻi Selūsalema pea ʻoku ʻikai te ke ʻilo ʻae ngaahi meʻa kuo hoko ʻi ai ʻi he ngaahi ʻaho ni?
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19Pea pehē ʻe ia kiate kinaua, “Ko e hā ʻae meʻa?” Pea na pehē kiate ia, “Kia Sisu ʻo Nāsaleti, ko e palōfita naʻe mālohi ʻi he ngāue mo e lea ʻi he ʻao ʻoe ʻOtua mo e kakai kotoa pē:
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20Pea mo e tukuange ia ʻe homau kau taulaʻeiki lahi mo e kau fakamaau ke tāmateʻi, pea kuo tutuki ia ki he ʻakau.
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21Ka naʻa mau falala ko ia ia te ne huhuʻi ʻa ʻIsileli: kaeʻumaʻā eni kotoa pē, ko hono ʻaho tolu eni talu hono fai ʻae ngaahi meʻa ni.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22ʻIo, pea fakaofo kiate kimautolu ʻe homau kau fefine niʻihi, naʻa nau ʻalu hengihengi ki he fonualoto;
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23Pea ʻi he ʻikai te nau ʻilo hono sino, naʻa nau haʻu, ʻo pehē, kuo nau mamata foki ki he kau ʻāngelo, pea nau pehē, kuo moʻui ia.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24Pea ko homau niʻihi naʻe ʻalu ki he fonualoto, ʻonau ʻilo ʻo hangē pe ko ia naʻe fakahā ʻe he kau fefine: ka naʻe ʻikai te nau mamata kiate ia.”
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Pea toki pehē ʻe ia kiate kinaua, “ʻAe kau vale, mo loto tuai ke tui ki he meʻa kotoa pē naʻe lea ʻaki ʻe he kau palōfita:
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26He ʻikai naʻe totonu kia Kalaisi ke kātaki ʻae ngaahi meʻa ni, pea hū ai ki hono nāunau?”
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27Pea kamata ia meia Mōsese, ʻo hoko ki he kau palōfita kotoa pē, ʻa ʻene fakamatala kiate kinaua mei he tohi ʻae ngaahi meʻa kotoa pē ʻoku kau kiate ia.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28Pea kuo nau ofi ki he potu kakai naʻa nau ō ki ai; pea naʻe fai ʻe ia ʻo hangē naʻe fie ʻalu atu pe.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Ka naʻa na taʻofi ia, ʻo pehē, “Ke tau nonofo; he kuo ofi ʻae poʻuli, pea kuo tei ʻosi ʻae ʻaho.” Pea naʻe hū ia ki loto, ke nau nonofo.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30Pea naʻe hoko ʻo pehē, ʻi heʻenau nofo mo ia ʻi he kai, naʻe toʻo ʻe ia ʻae mā, ʻo ne tāpuaki, pea ne tofi ʻo ʻatu kiate kinaua.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Pea ʻā ai hona mata, ʻo na ʻilo ia pea ʻiloange, kuo mole ia ʻi hona ʻao.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32Pea naʻa na fepehēʻaki, “ʻIkai naʻe vela hota loto ʻiate kitaua, ʻi heʻene talanoa mai ʻi he hala kiate kitaua, mo ʻene fakahā ʻae tohi kiate kitaua?”
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33Pea na tuʻu hake ʻi he feituʻu ʻaho ko ia, ʻo liu mai ki Selūsalema, ʻo na ʻilo ʻae toko hongofulu ma tokotaha kuo kātoa, mo kinautolu naʻe ʻiate kinautolu,
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34ʻonau pehē, “Kuo toetuʻu moʻoni ʻae ʻEiki, pea kuo fakahā ia kia Saimone.”
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35Pea tala ʻekinaua ʻae ngaahi meʻa naʻe fai ʻi he hala, pea mo ʻena ʻilo ia ʻi he tofi ʻoe mā.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36¶ Pea lolotonga ʻenau lea pehē, mo e tuʻu ʻa Sisu ʻi honau haʻohaʻonga, ʻo ne pehē kiate kinautolu, “Fiemālie pe ʻakimoutolu.”
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Pea naʻa nau tāfuʻua mo ilifia, ʻo mahalo kuo nau mamata ki ha laumālie.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38Pea pehē ʻe ia kiate kinautolu, “Ko e hā ʻoku mou ilifia ai? Pea ko e hā ʻoku tupu ai ʻae ngaahi mahalo ʻi homou loto?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Vakai ki hoku nima mo hoku vaʻe, ko au pe ia: ala mai kiate au, pea mou vakai; he ʻoku ʻikai kakano mo hui ha laumālie, ʻo hangē ko ia ʻoku mou ʻilo ni ʻiate au.”
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40Pea hili ʻene lea ko ia, naʻa ne toki fakahā kiate kinautolu ʻa hono nima mo hono vaʻe.
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Pea ʻi he teʻeki ai te nau tui, ko e meʻa ʻi he fiefia, ka nau ofo pe, pea pehē ʻe ia kiate kinautolu, “ʻOku ʻi heni ha meʻakai?”
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42Pea nau ange kiate ia ʻae konga ika kuo tunu, mo e ngeʻesi hone.
43І взявши, їв перед ними.
43Pea ne toʻo ia , ʻo kai ʻi honau ʻao.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44Pea pehē ʻe ia kiate kinautolu, “Ko eni ʻae ngaahi lea naʻaku lea ʻaki kiate kimoutolu ʻi heʻeku kei ʻiate kimoutolu, koeʻuhi ke fakamoʻoni ʻae ngaahi meʻa kotoa pē, ʻaia kuo tohi kiate au, ʻi he fono ʻa Mōsese, mo e kau palōfita, mo e ngaahi Saame.”
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Pea toki toʻo ʻe ia ʻa honau loto, koeʻuhi ke nau ʻilo ʻae ngaahi tohi,
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46ʻo ne pehē kiate kinautolu, “Kuo pehē ʻae tohi, pea ʻoku taau mo Kalaisi ke mamahi pehē, pea toetuʻu mei he mate ʻi hono ʻaho tolu:
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47Pea ke malangaʻaki ʻae fakatomala, mo e fakamolemole ʻoe angahala ʻi hono hingoa, ʻi he puleʻanga kotoa pē, ʻo fuofua fai ʻi Selūsalema.
48Ви ж сьвідки сього.
48Pea ko e kau fakamoʻoni ʻakimoutolu ʻoe ngaahi meʻa ni.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49Pea vakai, te u fekau kiate kimoutolu ʻae talaʻofa ʻa ʻeku Tamai: ka mou tatali ʻi he kolo ko Selūsalema, kaeʻoua ke mou maʻu ʻae mālohi mei ʻolunga.”
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50¶ Pea ne tataki atu ʻakinautolu ʻo aʻu ki Pētani, pea naʻa ne hiki hake hono nima, ʻo tāpuaki ʻakinautolu.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51Pea ʻiloange ʻi he lolotonga ʻene tāpuaki ʻakinautolu, naʻe mavahe ia meiate kinautolu, pea fua hake ia ki he langi.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52Pea naʻa nau hū kiate ia, pea liu mai ki Selūsalema ʻi he fiefia lahi:
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53Mo nau nofomaʻu ʻi he falelotu lahi, ʻo fakamālō mo fakafetaʻi ki he ʻOtua. ʻEmeni.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.