Луки 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
1Ын зиуа ынтый а сэптэмыний, фемеиле ачестя ши алтеле ымпреунэ ку еле ау венит ла мормынт дис-де-диминяцэ ши ау адус миресмеле пе каре ле прегэтисерэ.
2Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
2Ау гэсит пятра рэстурнатэ де пе мормынт,
3І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
3ау интрат ынэунтру ши н-ау гэсит трупул Домнулуй Исус.
4І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
4Фииндкэ ну штияу че сэ крядэ, ятэ кэ ли с-ау арэтат дой бэрбаць ымбрэкаць ын хайне стрэлучитоаре.
5Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
5Ынгрозите, фемеиле шь-ау плекат фецеле ла пэмынт. Дар ей ле-ау зис: „Пентру че кэутаць ынтре чей морць пе Чел че есте виу?
6Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
6Ну есте аич, чи а ынвият. Адучеци-вэ аминте че в-а спус пе кынд ера ынкэ ын Галилея,
7глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
7кынд зичя кэ Фиул омулуй требуе сэ фие дат ын мыниле пэкэтошилор, сэ фие рэстигнит ши а трея зи сэ ынвие.”
8І згадали слова Його,
8Ши еле шь-ау адус аминте де кувинтеле луй Исус.
9і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
9Ла ынтоарчеря лор де ла мормынт, ау повестит тоате ачесте лукрурь челор унспрезече ши тутурор челорлалць.
10Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
10Челе че ау спус ачесте лукрурь апостолилор ерау: Мария Магдалена, Иоана, Мария, мама луй Иаков, ши челелалте каре ерау ымпреунэ ку еле.
11І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
11Кувинтеле ачестя ли се пэряу апостолилор басме ши ну ле кредяу.
12Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
12Дар Петру с-а скулат ши а дат фуга ла мормынт. С-а плекат ши с-а уйтат ынэунтру, дар н-а вэзут декыт фышииле де пынзэ, каре стэтяу пе пэмынт; апой а плекат акасэ, мират де челе ынтымплате.
13І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
13Ын ачеяшь зи, ятэ, дой ученичь се дучяу ла ун сат, нумит Емаус, каре ера ла о депэртаре де шайзечь де стадий де Иерусалим,
14І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
14ши ворбяу ынтре ей деспре тот че се ынтымпласе.
15І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
15Пе кынд ворбяу ей ши се ынтребау, Исус С-а апропият ши мерӂя пе друм ымпреунэ ку ей.
16Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
16Дар окий лор ерау ымпедикаць сэ-Л куноаскэ.
17Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
17Ел ле-а зис: „Че ворбе сунт ачестя пе каре ле скимбаць ынтре вой пе друм?” Ши ей с-ау оприт, уйтынду-се тришть.
18Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
18Дрепт рэспунс, унул дин ей, нумит Клеопа, Й-а зис: „Ту ешть сингурул стрэин аич, ын Иерусалим, де ну штий че с-а ынтымплат ын ел зилеле ачестя?”
19І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
19„Че?” , ле-а зис Ел. Ши ей Й-ау рэспунс: „Че с-а ынтымплат ку Исус дин Назарет, каре ера ун пророк путерник ын фапте ши ын кувинте, ынаинтя луй Думнезеу ши ынаинтя ынтрегулуй нород.
20як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
20Кум преоций чей май де сямэ ши май-марий ноштри Л-ау дат сэ фие осындит ла моарте ши Л-ау рэстигнит?
21Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
21Ной трэӂям нэдежде кэ Ел есте Ачела каре ва избэви пе Исраел, дар, ку тоате ачестя, ятэ кэ астэзь есте а трея зи де кынд с-ау ынтымплат ачесте лукрурь.
22тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
22Ба ынкэ ниште фемей де але ноастре не-ау пус ын уймире: еле с-ау дус дис-де-диминяцэ ла мормынт,
23і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
23ну Й-ау гэсит трупул ши ау венит ши ау спус кэ ар фи вэзут ши о ведение де ынӂерь, каре зичяу кэ Ел есте виу.
24І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
24Уний дин чей че ерау ку ной с-ау дус ла мормынт ши ау гэсит аша кум спусесерэ фемеиле, дар пе Ел ну Л-ау вэзут.”
25І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
25Атунч Исус ле-а зис: „О, непричепуцилор ши зэбавничь ку инима, кынд есте ворба сэ кредець тот че ау спус пророчий!
26Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
26Нутребуя сэ суфере Христосул ачесте лукрурь ши сэ интре ын слава Са?”
27І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
27Ши а ынчепут де ла Мойсе ши де ла тоць пророчий ши ле-а тылкуит, ын тоате Скриптуриле, че ера ку привире ла Ел.
28І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
28Кынд с-ау апропият де сатул ла каре мерӂяу, Ел С-а фэкут кэ вря сэ мяргэ май департе.
29Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
29Дар ей ау стэруит де Ел ши ау зис: „Рэмый ку ной, кэч есте спре сярэ ши зиуа апроапе а трекут.” Ши а интрат сэ рэмынэ ку ей.
30І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
30Пе кынд шедя ла масэ ку ей, а луат пыня ши, дупэ че а ростит бинекувынтаря, а фрынт-о ши ле-а дат-о.
31Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
31Атунч ли с-ау дескис окий ши Л-ау куноскут, дар Ел С-а фэкут невэзут динаинтя лор.
32І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
32Ши ау зис унул кэтре алтул: „Ну не ардя инима ын ной кынд не ворбя пе друм ши не дескидя Скриптуриле?”
33І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
33С-ау скулат кяр ын часул ачела, с-ау ынторс ын Иерусалим ши ау гэсит пе чей унспрезече ши пе чей че ерау ку ей адунаць ла ун лок
34як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
34ши зикынд: „А ынвият Домнул ку адевэрат ши С-а арэтат луй Симон.”
35І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
35Ши ау историсит че ли се ынтымпласе пе друм ши кум Л-ау куноскут ла фрынӂеря пыний.
36Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
36Пе кынд ворбяу ей астфел, Ынсушь Исус а стат ын мижлокул лор ши ле-а зис: „Паче воуэ!”
37Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
37Плинь де фрикэ ши де спаймэ, ей кредяу кэ вэд ун дух.
38І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
38Дар Ел ле-а зис: „Пентру че сунтець тулбураць? Ши де че ви се ридикэ астфел де гындурь ын инимэ?
39Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
39Уйтаци-вэ ла мыниле ши пичоареле Меле, Еу сунт; пипэици-Мэши ведець: ун дух н-аре нич карне, нич оасе, кум ведець кэ ам Еу.”
40І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.
40(Ши дупэ че а зис ачесте ворбе, ле-а арэтат мыниле ши пичоареле Сале.)
41Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
41Фииндкэ ей, де букурие, ынкэ ну кредяу ши се мирау, Ел ле-а зис: „Авець аич чева де мынкаре?”
42Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
42Й-ау дат о букатэ де пеште фрипт ши ун фагуре де мьере.
43І взявши, їв перед ними.
43Ел ле-а луат ши а мынкат ынаинтя лор.
44Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
44Апой, ле-а зис: „Ятэче вэ спуням кынд ынкэ ерам ку вой, кэ требуе сэ се ымплиняскэ тот че есте скрис деспре Мине ын Леӂя луй Мойсе, ын Пророчь ши ын Псалмь.”
45Тодї розкрив їм розум розуміти писання,
45Атунч ле-а дескис минтя, ка сэ ынцелягэ Скриптуриле.
46і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
46Ши ле-а зис: „Ашаесте скрис ши аша требуя сэ пэтимяскэ Христос ши сэ ынвие а трея зи динтре чей морць.
47і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
47Ши сэ се проповэдуяскэ тутурор нямурилор, ын Нумеле Луй, покэинца ши ертаряпэкателор, ынчепынд дин Иерусалим.
48Ви ж сьвідки сього.
48Войсунтець марторь ай ачестор лукрурь.
49І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
49Ши ятэкэ вой тримите песте вой фэгэдуинца Татэлуй Меу, дар рэмынець ын четате пынэ вець фи ымбрэкаць ку путере де сус.”
50І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
50Ел й-а дус пынэ спре Бетания. Шь-а ридикат мыниле ши й-а бинекувынтат.
51І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
51Пе кынд ый бинекувынта, С-а деспэрцит де ей ши а фост ынэлцат ла чер.
52Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
52Дупэ че И с-ау ынкинат, ей с-ау ынторс ын Иерусалим ку о маре букурие.
53і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.
53Ши тот тимпул стэтяу ын Темплу ши лэудау ши бинекувынтау пе Думнезеу. Амин.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.