Луки 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
1Исус а май спус ученичилор Сэй: „Ун ом богат авя ун исправник, каре а фост пырыт ла ел кэ-й рисипеште аверя.
2І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.
2Ел л-а кемат ши й-а зис: ‘Че ауд еу ворбинду-се деспре тине? Дэ-ць сокотялэ де испрэвничия та, пентру кэ ну май поць фи исправник.’
3Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
3Исправникул шь-а зис: ‘Че ам сэ фак дакэ ымь я стэпынул испрэвничия? Сэ сап, ну пот; сэ чершеск, мь-е рушине.
4Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.
4Штиу че ам сэ фак, пентру ка, атунч кынд вой фи скос дин испрэвничие, ей сэ мэ примяскэ ын каселе лор.’
5І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
5А кемат пе фиекаре дин даторничий стэпынулуй сэу ши а зис челуй динтый: ‘Кыт ешть датор стэпынулуй меу?’
6Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
6‘О сутэ де мэсурь де унтделемн’, а рэспунс ел. Ши й-а зис: ‘Я-ць записул ши шезь деграбэ де скрие чинчзечь.’
7Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
7Апой а зис алтуя: ‘Дар ту кыт ешть датор?’ ‘О сутэ де мэсурь де грыу’, а рэспунс ел. Ши й-а зис: ‘Я-ць записул ши скрие оптзечь.’
8І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.
8Стэпынул луй а лэудат пе исправникул недрепт, пентру кэ лукрасе ынцелепцеште. Кэч фиий вякулуй ачестуя, фацэ де семений лор, сунт май ынцелепць декыт фиийлуминий.
9І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
9Ши Еу вэ зик: Фачеци-вэприетень ку ажуторул богэциилор недрепте, пентру ка, атунч кынд вець мури, сэ вэ примяскэ ын кортуриле вешниче.
10Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
10Чинеесте крединчос ын челе май мичь лукрурь есте крединчос ши ын челе марь; ши чине есте недрепт ын челе май мичь лукрурь есте недрепт ши ын челе марь.
11Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
11Деч, дакэ н-аць фост крединчошь ын богэцииленедрепте, чине вэ ва ынкрединца адевэрателе богэций?
12І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
12Ши дакэ н-аць фост крединчошь ын лукрул алтуя, чине вэ ва да че есте ал востру?
13Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
13Ничослугэ ну поате служи ла дой стэпынь; кэч сау ва уры пе унул ши ва юби пе челэлалт, сау ва цине нумай ла унул ши ва несокоти пе челэлалт. Ну путець служи луй Думнезеу ши луй Мамона.”
14Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
14Фарисеий, каре ерау юбиторь де бань, аскултау ши ей тоате лукруриле ачестя ши ышь бэтяу жок де Ел.
15І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
15Исус ле-а зис: „Вой кэутаць сэ вэ арэтацьнеприхэниць ынаинтя оаменилор, дар Думнезеувэ куноаште инимиле; пентру кэ чеесте ынэлцат ынтре оамень есте о урычуне ынаинтя луй Думнезеу.
16Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.
16Леӂяши пророчий ау цинут пынэ ла Иоан; де атунч ынкоаче, Евангелия Ымпэрэцией луй Думнезеу се проповэдуеште: ши фиекаре, ка сэ интре ын еа, дэ нэвалэ.
17Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
17Естемай лесне сэ трякэ черул ши пэмынтул декыт сэ кадэ о сингурэ фрынтурэ де словэ дин Леӂе.
18Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
18Орьчинеышь ласэ неваста ши я пе алта де невастэ прякурвеште; ши чине я де невастэ пе чя лэсатэ де бэрбатул ей прякурвеште.”
19Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.
19„Ера ун ом богат, каре се ымбрэка ын порфирэ ши ин субцире; ши ын фиекаре зи дучя о вяцэ плинэ де веселие ши стрэлучире.
20Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
20Ла уша луй, зэчя ун сэрак нумит Лазэр, плин де бубе.
21і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
21Ши доря мулт сэ се сатуре ку фиримитуриле каре кэдяу де ла маса богатулуй; пынэ ши кыний веняу ши-й линӂяу бубеле.
22Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.
22Ку время, сэракул а мурит ши а фост дус де ынӂерь ын сынул луй Авраам. А мурит ши богатул ши л-ау ынгропат.
23І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.
23Пе кынд ера ел ын Локуинца морцилор, ын кинурь, шь-а ридикат окий ын сус, а вэзут де департе пе Авраам ши пе Лазэр ын сынул луй
24І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
24ши а стригат: ‘Пэринте Аврааме, фие-ць милэ де мине ши тримите пе Лазэр сэ-шь ынмоае вырфул деӂетулуй ын апэ ши сэ-мь рэкоряскэлимба, кэч грозав сунткинуит ын вэпая ачаста.’
25Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.
25‘Фиуле’, й-а рэспунс Авраам, ‘аду-цьаминте кэ, ын вяца та, ту ць-ай луат лукруриле буне, ши Лазэр шь-а луат пе челе реле; акум, аич, ел есте мынгыят, яр ту ешть кинуит.
26Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
26Пе лынгэ тоате ачестя, ынтре ной ши ынтре вой есте о прэпастие маре, аша ка чей че ар вря сэ трякэ де аич ла вой сау де аколо ла ной сэ ну поатэ.’
27Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
27Богатул а зис: ‘Рогу-те дар, пэринте Аврааме, сэ тримиць пе Лазэр ын каса татэлуй меу,
28маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
28кэч ам чинч фраць, ши сэ ле адеверяскэ ачесте лукрурь, ка сэ ну винэ ши ей ын ачест лок де кин.’
29Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
29Авраам а рэспунс: ‘Аупе Мойсе ши пе пророчь; сэ аскулте де ей.’
30Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
30‘Ну, пэринте Аврааме’, а зис ел, ‘чи, дакэ се ва дуче ла ей чинева дин морць, се вор покэи.’
31Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
31Ши Авраам й-а рэспунс: ‘Дакэ ну аскултэ пе Мойсе ши пе пророчь, ну вор креде нич кярдакэ ар ынвия чинева дин морць.’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.