Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Празникул Азимелор, нумит Паштеле, се апропия.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий кэутау ун мижлок кум сэ омоаре пе Исус; кэч се темяу де нород.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3Дар Сатана а интрат ын Иуда, зис ши Искариотянул, каре ера дин нумэрул челор дойспрезече.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4Иуда с-а дус сэ се ынцелягэ ку преоций чей май де сямэ ши ку кэпетенииле стрэжерилор Темплулуй кум сэ-Л дя ын мыниле лор.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5Ей с-ау букурат ши ау кэзут ла ынвоялэ сэ-й дя бань.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6Дупэ че ле-а фэгэдуит кэ ли-Л ва да ын мынь, Иуда кэута ун прилеж нимерит сэ дя пе Исус ын мыниле лор, фэрэ штиря нородулуй.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7Зиуа Празникулуй Азимелор, ын каре требуяу жертфите Паштеле, а венит.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8Ши Исус а тримис пе Петру ши пе Иоан ши ле-а зис: „Дучеци-вэ де прегэтици-не Паштеле, ка сэ мынкэм.”
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9„Унде воешть сэ прегэтим?” Л-ау ынтребат ей.
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10Ел ле-а рэспунс: „Ятэ, кынд вець интра ын четате, вэ ва еши ынаинте ун ом, дукынд ун урчор ку апэ; мерӂець дупэ ел ын каса ын каре ва интра
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11ши спунець стэпынулуй касей: ‘Ынвэцэторул ыць зиче: «Унде есте одая пентру оаспець, ын каре сэ мэнынк Паштеле ку ученичий Мей?»’
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12Ши аре сэ вэ арате о одае маре де сус, аштернутэ гата: аколо сэ прегэтиць Паштеле.”
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13Ей ау плекат ши ау гэсит аша кум ле спусесе Ел. Ши ау прегэтит Паштеле.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14Кынд а сосит часул, Исус а шезут ла масэ ку чей дойспрезече апостоль.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15Ел ле-а зис: „Ам дорит мулт сэ мэнынк Паштеле ачестя ку вой ынаинте де патима Мя;
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16кэч вэ спун кэ, де акум ынколо, ну ле вой май мынка пынэла ымплиниря лор ын Ымпэрэция луй Думнезеу.”
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17Ши а луат ун пахар, а мулцумит луй Думнезеу ши а зис: „Луаць пахарул ачеста ши ымпэрцици-л ынтре вой,
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18пентру кэ вэ спункэ ну вой май бя де акум ынколо дин родул вицей, пынэ кынд ва вени Ымпэрэция луй Думнезеу.”
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19Апой а луат пыне ши, дупэ че а мулцумит луй Думнезеу, а фрынт-о ши ле-а дат-о зикынд: „Ачеста есте трупул Меу, каре се дэ пентру вой; сэ фачець лукрул ачестаспре помениря Мя.”
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20Тот астфел, дупэ че ау мынкат, а луат пахарул ши ли л-а дат, зикынд: „Ачестпахар есте легэмынтул чел ноу, фэкут ын сынӂеле Меу, каре се варсэ пентру вой.”
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21„Дар ятэ кэ мына вынзэторулуй Меу есте ку Мине ла маса ачаста.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22Негрешит, Фиул омулуй Се дуче дупэ куместе рындуит. Дар вай де омул ачела прин каре есте вындут Ел!”
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23Ши ау ынчепут сэ се ынтребе уний пе алций чине дин ей сэ фие ачела каре ва фаче лукрул ачеста.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24Ынтре апостоль с-а искат ши о чартэ, ка сэ штие каре дин ей авя сэ фие сокотит ка чел май маре.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25Исус ле-а зис: „Ымпэраций нямурилор домнеск песте еле ши, челор че ле стэпынеск, ли се дэ нумеле де бинефэкэторь.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26Войсэ ну фиць аша. Чичел май маре динтре вой сэ фие ка чел май мик ши чел че кырмуеште, ка чел че служеште.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27Кэчкаре есте май маре: чине стэ ла масэ сау чине служеште ла масэ? Ну чине стэ ла масэ? Ши Еутотушь сунт ын мижлокул востру ка чел че служеште ла масэ.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28Вой сунтець ачея каре аць рэмас неконтенит ку Мине ын ынчеркэрилеМеле.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29Де ачея вэпрегэтеск Ымпэрэция, дупэ кум Татэл Меу Мь-а прегэтит-о Мие,
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30касэ мынкаць ши сэ бець ла маса Мя ын Ымпэрэция Мя ши сэшедець пе скауне де домние, ка сэ жудекаць пе челе доуэспрезече семинций але луй Исраел.”
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31Домнул а зис: „Симоне, Симоне, Сатанав-а черут сэ вэ чарнэка грыул.
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32Дар ЕуМ-ам ругат пентру тине, ка сэ ну се пярдэ крединца та ши, дупэ че тевей ынтоарче ла Думнезеу, сэ ынтэрешть пе фраций тэй.”
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33„Доамне”, Й-а зис Петру, „ку Тине сунт гата сэ мерг кяр ши ын темницэ ши ла моарте.”
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34Ши Исус й-а зис: „Петре, ыць спун кэ ну ва кынта астэзь кокошул, пынэ те вей лепэда де трей орь кэ ну Мэ куношть.”
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35Апой, ле-а май зис: „Кынд в-ам тримис фэрэ пунгэ, фэрэ трайстэ ши фэрэ ынкэлцэминте, аць дус вой липсэ де чева?” „Де нимик”, Й-ау рэспунс ей.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36Ши Ел ле-а зис: „Акум, димпотривэ, чине аре о пунгэ с-о я; чине аре о трайстэ де асеменя с-о я ши чине н-аре сабие сэ-шь вындэ хайна ши сэ-шь кумпере о сабие.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37Кэч вэ спун кэ требуе сэ се ымплиняскэ ку Мине ачесте кувинте скрисе: ‘Ела фост пус ын нумэрул челор фэрэделеӂе.’ Ши лукруриле привитоаре ла Мине сунт гата сэ се ымплиняскэ.”
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38„Доамне”, Й-ау зис ей, „ятэ аич доуэ сэбий.” Ши Ел ле-а зис: „Дестул!”
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39Дупэ че а ешит афарэ, С-а дус, ка де обичей, ын Мунтеле Мэслинилор. Ученичий Луй ау мерс дупэ Ел.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40Кынд а ажунс ла локул ачела, ле-а зис: „Ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41Апой С-а депэртат де ей ка ла о арункэтурэ де пятрэ, а ынӂенункят ши а ынчепут сэ Се роаӂе,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42зикынд: „Татэ, дакэ воешть, депэртязэ пахарул ачеста де ла Мине! Тотушь факэ-се нувоя Мя, чи а Та.”
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43Атунч И с-а арэтат ун ынӂер дин чер, ка сэ-Л ынтэряскэ.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44А ажунс ынтр-ун кин ка де моарте ши а ынчепут сэ Се роаӂе ши май фербинте; ши судоаря И се фэкусе ка ниште пикэтурь марь де сынӂе, каре кэдяу пе пэмынт.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45Дупэ че С-а ругат, С-а скулат ши а венит ла ученичь; й-а гэсит адормиць де ынтристаре
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46ши ле-а зис: „Пентру че дормиць? Скулаци-вэ ши ругаци-вэ, ка сэ ну кэдець ын испитэ.”
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47Пе кынд грэя Ел ынкэ, ятэ кэ а венит о глоатэ. Ши чел че се кема Иуда, унул дин чей дойспрезече, мерӂя ын фрунтя лор. Ел с-а апропият де Исус, ка сэ-Л сэруте.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48Ши Исус й-а зис: „Иудо, ку о сэрутаре винзь ту пе Фиул омулуй?”
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49Чей че ерау ку Исус ау вэзут че авя сэ се ынтымпле ши ау зис: „Доамне, сэ ловим ку сабия?”
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50Ши унул дин ей а ловит пе робул марелуй преот ши й-а тэят урекя дряптэ.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51Дар Исус а луат кувынтул ши а зис: „Лэсаци-й! Пынэ аич!” Ши С-а атинс де урекя омулуй ачелуя ши л-а виндекат.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52Исус а зис апой преоцилор челор май де сямэ, кэпетениилор стрэжерилор Темплулуй ши бэтрынилор, каре венисерэ ымпотрива Луй: „Аць ешит дупэ Мине ка дупэ ун тылхар, ку сэбий ши ку чомеӂе?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53Ын тоате зилеле ерам ку вой ын Темплу, ши н-аць пус мына пе Мине. Дарачеста есте часул востру ши путеря ынтунерикулуй.”
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54Дупэ че ау пус мына пе Исус, Л-ау дус ши Л-ау бэгат ын каса марелуй преот. Петру мерӂя дупэ Ел де департе.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55Ау апринс ун фок ын мижлокул курций ши ау шезут жос. Петру с-а ашезат ши ел принтре ей.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56О служникэ л-а вэзут кум шедя ла пара фокулуй, с-а уйтат цинтэ ла ел ши а зис: „Ши омул ачеста ера ку Ел.”
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57Дар Петру с-а лепэдат ши а зис: „Фемее, ну-Л куноск.”
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58Песте пуцин, л-а вэзут ун алтул ши а зис: „Ши ту ешть унул дин оамений ачея.” Яр Петру а зис: „Омуле, ну сунт динтре ей.”
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59Кам дупэ ун час, ун алтул ынтэря ачелашь лукру ши зичя: „Ну май ынкапе ындоялэ кэ ши омул ачеста ера ку Ел, кэч есте галилеян.”
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60Петру а рэспунс: „Омуле, ну штиу че зичь.” Кяр ын клипа ачея, пе кынд ворбя ел ынкэ, а кынтат кокошул.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61Домнул С-а ынторс ши С-а уйтат цинтэ ла Петру. Ши Петру шь-а адус аминте де ворба пе каре й-о спусесе Домнул: „Ынаинтека сэ кынте кокошул, те вей лепэда де Мине де трей орь.”
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62Ши а ешит афарэ ши а плынс ку амар.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63Оамений каре пэзяу пе Исус Ыл батжокоряу ши-Л бэтяу.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64Л-ау легат ла окь, Ыл ловяу песте фацэ ши-Л ынтребау, зикынд: „Пророчеште, чине Те-а ловит?”
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65Ши ростяу ымпотрива Луй мулте алте батжокурь.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66Кынд с-а фэкут зиуэ, бэтрыний нородулуй, преоций чей май де сямэ ши кэртурарий с-ау адунат ымпреунэ ши ау адус пе Исус ын Соборул лор. Ей Й-ау зис:
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67„Дакэ ешть Ту Христосул, спуне-не!” Исус ле-а рэспунс: „Дакэ вэ вой спуне, ну вець креде
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68ши дакэ вэ вой ынтреба, ну-Мь вець рэспунде, нич ну-Мь вець да друмул.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69Де акумынколо, Фиул омулуй ва шедя ла дряпта путерий луй Думнезеу.”
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70Тоць ау зис: „Ешть Ту дар Фиул луй Думнезеу?” Ши Ел ле-а рэспунс: „Аша кум о спунець; да, сунт.”
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71Атунч ей ау зис: „Че невое май авем де мэртурие? Ной ыншине ам аузит-о дин гура Луй.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.