Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Now the Feast of Unleavened Bread, called the Passover, was approaching,
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2and the chief priests and scribes were looking for a way to put Jesus to death; for they feared the people.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3Then Satan entered Judas Iscariot, who was one of the Twelve.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4And Judas went to discuss with the chief priests and temple officers how he might betray Jesus to them.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5They were delighted and agreed to give him money.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6Judas consented, and began to look for an opportunity to betray Jesus to them in the absence of a crowd.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7Then came the day of Unleavened Bread on which the Passover lamb was to be sacrificed.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare for us to eat the Passover.”
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9“Where do You want us to prepare it?” they asked.
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10He answered, “When you enter the city, a man carrying a jug of water will meet you. Follow him to the house he enters,
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11and say to the owner of that house, ‘The Teacher asks: Where is the guest room, where I may eat the Passover with My disciples?’
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12And he will show you a large upper room, already furnished. Make preparations there.”
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13So they went and found it just as Jesus had told them. And they prepared the Passover.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14When the hour had come, Jesus reclined at the table with His apostles.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15And He said to them, “I have eagerly desired to eat this Passover with you before My suffering.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16For I tell you that I will not eat it again until it is fulfilled in the kingdom of God.”
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17After taking the cup, He gave thanks and said, “Take this and divide it among yourselves.
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18For I tell you that I will not drink of the fruit of the vine from now on until the kingdom of God comes.”
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19And He took the bread, gave thanks and broke it, and gave it to them, saying, “This is My body, given for you; do this in remembrance of Me.”
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20In the same way, after supper He took the cup, saying, “This cup is the new covenant in My blood, which is poured out for you.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21Look! The hand of My betrayer is with Mine on the table.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22Indeed, the Son of Man will go as it has been determined, but woe to that man who betrays Him.”
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23Then they began to question among themselves which of them was going to do this.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24A dispute also arose among the disciples as to which of them would be considered the greatest.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25So Jesus declared, “The kings of the Gentiles lord it over them, and those in authority over them call themselves benefactors.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26But you shall not be like them. Instead, the greatest among you should be like the youngest, and the one who leads like the one who serves.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27For who is greater, the one who reclines at the table or the one who serves? Is it not the one who reclines? But I am among you as one who serves.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28You are the ones who have stood by Me in My trials.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29And I bestow on you a kingdom, just as My Father has bestowed one on Me,
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30so that you may eat and drink at My table in My kingdom, and sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31Simon, Simon, Satan has asked to sift each of you like wheat.
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32But I have prayed for you, Simon, that your faith will not fail. And when you have turned back, strengthen your brothers.”
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33“Lord,” said Peter, “I am ready to go with You even to prison and to death.”
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34But Jesus replied, “I tell you, Peter, the rooster will not crow today until you have denied three times that you know Me.”
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35Then Jesus asked them, “When I sent you out without purse or bag or sandals, did you lack anything?” “Nothing,” they answered.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36“Now, however,” He told them, “the one with a purse should take it, and likewise a bag; and the one without a sword should sell his cloak and buy one.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37For I tell you that this Scripture must be fulfilled in Me: ‘And He was numbered with the transgressors.’ For what is written about Me is reaching its fulfillment.”
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38So they said, “Look, Lord, here are two swords.” “That is enough,” He answered.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39Jesus went out as usual to the Mount of Olives, and the disciples followed Him.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40When He came to the place, He told them, “Pray that you will not enter into temptation.”
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41And He withdrew about a stone’s throw beyond them, where He knelt down and prayed,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42“Father, if You are willing, take this cup from Me. Yet not My will, but Yours be done.”
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43Then an angel from heaven appeared to Him and strengthened Him.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44And in His anguish, He prayed more earnestly, and His sweat became like drops of blood falling to the ground.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45When Jesus rose from prayer and returned to the disciples, He found them asleep, exhausted from sorrow.
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46“Why are you sleeping?” He asked. “Get up and pray so that you will not enter into temptation.”
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47While He was still speaking, a crowd arrived, led by the man called Judas, one of the Twelve. He approached Jesus to kiss Him.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48But Jesus asked him, “Judas, are you betraying the Son of Man with a kiss?”
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49Those around Jesus saw what was about to happen and said, “Lord, should we strike with our swords?”
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50And one of them struck the servant of the high priest, cutting off his right ear.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51But Jesus answered, “No more of this!” And He touched the man’s ear and healed him.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52Then Jesus said to the chief priests, temple officers, and elders who had come for Him, “Have you come out with swords and clubs as you would against an outlaw?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53Every day I was with you in the temple courts, and you did not lay a hand on Me. But this hour belongs to you and to the power of darkness.”
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54Then they seized Jesus, led Him away, and took Him into the house of the high priest. And Peter followed at a distance.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55When those present had kindled a fire in the middle of the courtyard and sat down together, Peter sat down among them.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56A servant girl saw him seated in the firelight and looked intently at him. “This man also was with Him,” she said.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57But Peter denied it. “Woman, I do not know Him,” he said.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58A short time later, someone else saw him and said, “You also are one of them.” But Peter said, “Man, I am not.”
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59About an hour later, another man insisted, “Certainly this man was with Him, for he too is a Galilean.”
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60“Man, I do not know what you are talking about,” Peter replied. While he was still speaking, the rooster crowed.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61And the Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the word that the Lord had spoken to him: “Before the rooster crows today, you will deny Me three times.”
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62And he went outside and wept bitterly.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63The men who were holding Jesus began to mock Him and beat Him.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64They blindfolded Him and kept demanding, “Prophesy! Who hit You?”
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65And they said many other blasphemous things against Him.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66At daybreak the council of the elders of the people, both the chief priests and scribes, met together. They led Jesus into their Sanhedrin and said,
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67“If You are the Christ, tell us.” Jesus answered, “If I tell you, you will not believe.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68And if I ask you a question, you will not answer.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69But from now on the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70So they all asked, “Are You then the Son of God?” He replied, “You say that I am.”
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71“Why do we need any more testimony?” they declared. “We have heard it for ourselves from His own lips.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.