Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Appropinquabat autem dies festus azymorum, qui dicitur Pascha:
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2et quærebant principes sacerdotum, et scribæ, quomodo Jesum interficerent: timebant vero plebem.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3Intravit autem Satanas in Judam, qui cognominabatur Iscariotes, unum de duodecim:
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4et abiit, et locutus est cum principibus sacerdotum, et magistratibus, quemadmodum illum traderet eis.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5Et gavisi sunt, et pacti sunt pecuniam illi dare.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6Et spopondit, et quærebat opportunitatem ut traderet illum sine turbis.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7Venit autem dies azymorum, in qua necesse erat occidi pascha.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8Et misit Petrum et Joannem, dicens: Euntes parate nobis pascha, ut manducemus.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9At illi dixerunt: Ubi vis paremus?
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10Et dixit ad eos: Ecce introëuntibus vobis in civitatem occurret vobis homo quidam amphoram aquæ portans: sequimini eum in domum, in quam intrat,
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11et dicetis patrifamilias domus: Dicit tibi Magister: Ubi est diversorium, ubi pascha cum discipulis meis manducem?
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12Et ipse ostendet vobis cœnaculum magnum stratum, et ibi parate.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13Euntes autem invenerunt sicut dixit illis, et paraverunt pascha.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14Et cum facta esset hora, discubuit, et duodecim apostoli cum eo.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15Et ait illis: Desiderio desideravi hoc pascha manducare vobiscum, antequam patiar.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16Dico enim vobis, quia ex hoc non manducabo illud, donec impleatur in regno Dei.
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17Et accepto calice gratias egit, et dixit: Accipite, et dividite inter vos.
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18Dico enim vobis quod non bibam de generatione vitis donec regnum Dei veniat.
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19Et accepto pane gratias egit, et fregit, et dedit eis, dicens: Hoc est corpus meum, quod pro vobis datur: hoc facite in meam commemorationem.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20Similiter et calicem, postquam cœnavit, dicens: Hic est calix novum testamentum in sanguine meo, qui pro vobis fundetur.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21Verumtamen ecce manus tradentis me, mecum est in mensa.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22Et quidem Filius hominis, secundum quod definitum est, vadit: verumtamen væ homini illi per quem tradetur.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23Et ipsi cœperunt quærere inter se quis esset ex eis qui hoc facturus esset.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24Facta est autem et contentio inter eos, quis eorum videretur esse major.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25Dixit autem eis: Reges gentium dominantur eorum: et qui potestatem habent super eos, benefici vocantur.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26Vos autem non sic: sed qui major est in vobis, fiat sicut minor: et qui præcessor est, sicut ministrator.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27Nam quis major est, qui recumbit, an qui ministrat? nonne qui recumbit? Ego autem in medio vestrum sum, sicut qui ministrat:
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28vos autem estis, qui permansistis mecum in tentationibus meis.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29Et ego dispono vobis sicut disposuit mihi Pater meus regnum,
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30ut edatis et bibatis super mensam meam in regno meo, et sedeatis super thronos judicantes duodecim tribus Israël.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31Ait autem Dominus: Simon, Simon, ecce Satanas expetivit vos ut cribraret sicut triticum:
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32ego autem rogavi pro te ut non deficiat fides tua: et tu aliquando conversus, confirma fratres tuos.
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33Qui dixit ei: Domine, tecum paratus sum et in carcerem et in mortem ire.
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34At ille dixit: Dico tibi, Petre, non cantabit hodie gallus, donec ter abneges nosse me. Et dixit eis:
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35Quando misi vos sine sacculo, et pera, et calceamentis, numquid aliquid defuit vobis?
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36At illi dixerunt: Nihil. Dixit ergo eis: Sed nunc qui habet sacculum, tollat; similiter et peram: et qui non habet, vendat tunicam suam et emat gladium.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37Dico enim vobis, quoniam adhuc hoc quod scriptum est, oportet impleri in me: Et cum iniquis deputatus est. Etenim ea quæ sunt de me finem habent.
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38At illi dixerunt: Domine, ecce duo gladii hic. At ille dixit eis: Satis est.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39Et egressus ibat secundum consuetudinem in monte Olivarum. Secuti sunt autem illum et discipuli.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40Et cum pervenisset ad locum, dixit illis: Orate ne intretis in tentationem.
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41Et ipse avulsus est ab eis quantum jactus est lapidis: et positis genibus orabat,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42dicens: Pater, si vis, transfer calicem istum a me: verumtamen non mea voluntas, sed tua fiat.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43Apparuit autem illi angelus de cælo, confortans eum. Et factus in agonia, prolixius orabat.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44Et factus est sudor ejus sicut guttæ sanguinis decurrentis in terram.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45Et cum surrexisset ab oratione et venisset ad discipulos suos, invenit eos dormientes præ tristitia.
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46Et ait illis: Quid dormitis? surgite, orate, ne intretis in tentationem.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47Adhuc eo loquente, ecce turba: et qui vocabatur Judas, unus de duodecim, antecedebat eos, et appropinquavit Jesu ut oscularetur eum.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48Jesus autem dixit illi: Juda, osculo Filium hominis tradis?
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49Videntes autem hi qui circa ipsum erant, quod futurum erat, dixerunt ei: Domine, si percutimus in gladio?
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50Et percussit unus ex illis servum principis sacerdotum, et amputavit auriculam ejus dexteram.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51Respondens autem Jesus, ait: Sinite usque huc. Et cum tetigisset auriculam ejus, sanavit eum.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52Dixit autem Jesus ad eos qui venerant ad se principes sacerdotum, et magistratus templi, et seniores: Quasi ad latronem existis cum gladiis et fustibus?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53Cum quotidie vobiscum fuerim in templo, non extendistis manus in me: sed hæc est hora vestra, et potestas tenebrarum.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54Comprehendentes autem eum, duxerunt ad domum principis sacerdotum: Petrus vero sequebatur a longe.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55Accenso autem igne in medio atrii et circumsedentibus illis, erat Petrus in medio eorum.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56Quem cum vidisset ancilla quædam sedentem ad lumen, et eum fuisset intuita, dixit: Et hic cum illo erat.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57At ille negavit eum, dicens: Mulier, non novi illum.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58Et post pusillum alius videns eum, dixit: Et tu de illis es. Petrus vero ait: O homo, non sum.
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59Et intervallo facto quasi horæ unius, alius quidam affirmabat, dicens: Vere et hic cum illo erat: nam et Galilæus est.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60Et ait Petrus: Homo, nescio quid dicis. Et continuo, adhuc illo loquente, cantavit gallus.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61Et conversus Dominus respexit Petrum, et recordatus est Petrus verbi Domini, sicut dixerat: Quia priusquam gallus cantet, ter me negabis.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62Et egressus foras Petrus flevit amare.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63Et viri qui tenebant illum, illudebant ei, cædentes.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64Et velaverunt eum, et percutiebant faciem ejus: et interrogabant eum, dicentes: Prophetiza, quis est, qui te percussit?
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65Et alia multa blasphemantes dicebant in eum.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66Et ut factus est dies, convenerunt seniores plebis, et principes sacerdotum, et scribæ, et duxerunt illum in concilium suum, dicentes: Si tu es Christus, dic nobis.
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67Et ait illis: Si vobis dixero, non credetis mihi:
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68si autem et interrogavero, non respondebitis mihi, neque dimittetis.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69Ex hoc autem erit Filius hominis sedens a dextris virtutis Dei.
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70Dixerunt autem omnes: Tu ergo es Filius Dei? Qui ait: Vos dicitis, quia ego sum.
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71At illi dixerunt: Quid adhuc desideramus testimonium? ipsi enim audivimus de ore ejus.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.