Приповісток 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
1[Parabolæ Salomonis, filii David, regis Israël,
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
2ad sciendam sapientiam et disciplinam;
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
3ad intelligenda verba prudentiæ, et suscipiendam eruditionem doctrinæ, justitiam, et judicium, et æquitatem:
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
4ut detur parvulis astutia, adolescenti scientia et intellectus.
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
5Audiens sapiens, sapientior erit, et intelligens gubernacula possidebit.
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
6Animadvertet parabolam et interpretationem, verba sapientum et ænigmata eorum.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
7Timor Domini principium sapientiæ; sapientiam atque doctrinam stulti despiciunt.]
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
8[Audi, fili mi, disciplinam patris tui, et ne dimittas legem matris tuæ:
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
9ut addatur gratia capiti tuo, et torques collo tuo.
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
10Fili mi, si te lactaverint peccatores, ne acquiescas eis.
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
11Si dixerint: Veni nobiscum, insidiemur sanguini; abscondamus tendiculas contra insontem frustra;
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
12deglutiamus eum sicut infernus viventem, et integrum quasi descendentem in lacum;
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
13omnem pretiosam substantiam reperiemus; implebimus domos nostras spoliis:
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
14sortem mitte nobiscum, marsupium unum sit omnium nostrum:
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
15fili mi, ne ambules cum eis; prohibe pedem tuum a semitis eorum:
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
16pedes enim illorum ad malum currunt, et festinant ut effundant sanguinem.
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
17Frustra autem jacitur rete ante oculos pennatorum.
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
18Ipsi quoque contra sanguinem suum insidiantur, et moliuntur fraudes contra animas suas.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
19Sic semitæ omnis avari: animas possidentium rapiunt.]
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
20[Sapientia foris prædicat; in plateis dat vocem suam:
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
21in capite turbarum clamitat; in foribus portarum urbis profert verba sua, dicens:
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
22Usquequo, parvuli, diligitis infantiam, et stulti ea quæ sibi sunt noxia cupient, et imprudentes odibunt scientiam?
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
23convertimini ad correptionem meam. En proferam vobis spiritum meum, et ostendam vobis verba mea.
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
24Quia vocavi, et renuistis; extendi manum meam, et non fuit qui aspiceret:
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
25despexistis omne consilium meum, et increpationes meas neglexistis.
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
26Ego quoque in interitu vestro ridebo, et subsannabo cum vobis id quod timebatis advenerit.
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
27Cum irruerit repentina calamitas, et interitus quasi tempestas ingruerit; quando venerit super vos tribulatio et angustia:
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
28tunc invocabunt me, et non exaudiam; mane consurgent, et non invenient me:
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
29eo quod exosam habuerint disciplinam, et timorem Domini non susceperint,
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
30nec acquieverint consilio meo, et detraxerint universæ correptioni meæ.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
31Comedent igitur fructus viæ suæ, suisque consiliis saturabuntur.
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
32Aversio parvulorum interficiet eos, et prosperitas stultorum perdet illos.
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
33Qui autem me audierit, absque terrore requiescet, et abundantia perfruetur, timore malorum sublato.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.