Приповісток 26
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.
1[Quomodo nix in æstate, et pluviæ in messe, sic indecens est stulto gloria.
2Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.
2Sicut avis ad alia transvolans, et passer quolibet vadens, sic maledictum frustra prolatum in quempiam superveniet.
3Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.
3Flagellum equo, et camus asino, et virga in dorso imprudentium.
4Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.
4Ne respondeas stulto juxta stultitiam suam, ne efficiaris ei similis.
5Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.
5Responde stulto juxta stultitiam suam, ne sibi sapiens esse videatur.
6Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.
6Claudus pedibus, et iniquitatem bibens, qui mittit verba per nuntium stultum.
7Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.
7Quomodo pulchras frustra habet claudus tibias, sic indecens est in ore stultorum parabola.
8Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме — дурневі віддати шану.
8Sicut qui mittit lapidem in acervum Mercurii, ita qui tribuit insipienti honorem.
9Що в пяного в руцї колючая тернина, — те приповість ув устах дурного.
9Quomodo si spina nascatur in manu temulenti, sic parabola in ore stultorum.
10Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.
10Judicium determinat causas, et qui imponit stulto silentium iras mitigat.
11Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.
11Sicut canis qui revertitur ad vomitum suum, sic imprudens qui iterat stultitiam suam.
12Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.
12Vidisti hominem sapientem sibi videri? magis illo spem habebit insipiens.]
13Лїнивий каже: „Лев на дорозї! лев на царинї!‟
13[Dicit piger: Leo est in via, et leæna in itineribus.
14Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун — на свойму ложі.
14Sicut ostium vertitur in cardine suo, ita piger in lectulo suo.
15Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.
15Abscondit piger manum sub ascella sua, et laborat si ad os suum eam converterit.
16Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.
16Sapientior sibi piger videtur septem viris loquentibus sententias.]
17Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.
17[Sicut qui apprehendit auribus canem, sic qui transit impatiens et commiscetur rixæ alterius.
18Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,
18Sicut noxius est qui mittit sagittas et lanceas in mortem,
19Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: „Я тільки жартував!‟
19ita vir fraudulenter nocet amico suo, et cum fuerit deprehensus dicit: Ludens feci.
20Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, — втихне ворожнета.
20Cum defecerint ligna extinguetur ignis, et susurrone subtracto, jurgia conquiescent.
21Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.
21Sicut carbones ad prunas, et ligna ad ignem, sic homo iracundus suscitat rixas.
22Слова підшепника — як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.
22Verba susurronis quasi simplicia, et ipsa perveniunt ad intima ventris.
23Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.
23Quomodo si argento sordido ornare velis vas fictile, sic labia tumentia cum pessimo corde sociata.
24Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.
24Labiis suis intelligitur inimicus, cum in corde tractaverit dolos.
25Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.
25Quando submiserit vocem suam, ne credideris ei, quoniam septem nequitiæ sunt in corde illius.
26Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.
26Qui operit odium fraudulenter, revelabitur malitia ejus in consilio.
27Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.
27Qui fodit foveam incidet in eam, et qui volvit lapidem revertetur ad eum.
28Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.
28Lingua fallax non amat veritatem, et os lubricum operatur ruinas.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.