Приповісток 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Се слова Агура, сина Якейового, — слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
1Verba Congregantis, filii Vomentis. Visio quam locutus est vir cum quo est Deus, et qui Deo secum morante confortatus, ait:
2Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
2[Stultissimus sum virorum, et sapientia hominum non est mecum.
3Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
3Non didici sapientiam, et non novi scientiam sanctorum.
4Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
4Quis ascendit in cælum, atque descendit? quis continuit spiritum in manibus suis? quis colligavit aquas quasi in vestimento? quis suscitavit omnes terminos terræ? quod nomen est ejus, et quod nomen filii ejus, si nosti?
5Всяке слово в Бога — чисте; він — охорона вповаючим на його.
5Omnis sermo Dei ignitus: clypeus est sperantibus in se.
6Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
6Ne addas quidquam verbis illius, et arguaris, inveniarisque mendax.
7Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
7Duo rogavi te: ne deneges mihi antequam moriar:
8Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
8vanitatem et verba mendacia longe fac a me; mendicitatem et divitias ne dederis mihi: tribue tantum victui meo necessaria,
9Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
9ne forte satiatus illiciar ad negandum, et dicam: Quis est Dominus? aut egestate compulsus, furer, et perjurem nomen Dei mei.
10Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
10Ne accuses servum ad dominum suum, ne forte maledicat tibi, et corruas.]
11Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
11[Generatio quæ patri suo maledicit, et quæ matri suæ non benedicit;
12Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
12generatio quæ sibi munda videtur, et tamen non est lota a sordibus suis;
13Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
13generatio cujus excelsi sunt oculi, et palpebræ ejus in alta surrectæ;
14Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї — ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
14generatio quæ pro dentibus gladios habet, et commandit molaribus suis, ut comedat inopes de terra, et pauperes ex hominibus.
15Ненаситність дві дочки має: „давай, давай!‟ А навіть — три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
15Sanguisugæ duæ sunt filiæ, dicentes: Affer, affer. Tria sunt insaturabilia, et quartum quod numquam dicit: Sufficit.
16Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
16Infernus, et os vulvæ, et terra quæ non satiatur aqua: ignis vero numquam dicit: Sufficit.
17Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
17Oculum qui subsannat patrem, et qui despicit partum matris suæ, effodiant eum corvi de torrentibus, et comedant eum filii aquilæ !]
18Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
18[Tria sunt difficilia mihi, et quartum penitus ignoro:
19Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
19viam aquilæ in cælo, viam colubri super petram, viam navis in medio mari, et viam viri in adolescentia.
20Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
20Talis est et via mulieris adulteræ, quæ comedit, et tergens os suum dicit: Non sum operata malum.
21Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
21Per tria movetur terra, et quartum non potest sustinere:
22Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
22per servum, cum regnaverit; per stultum, cum saturatus fuerit cibo;
23Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
23per odiosam mulierem, cum in matrimonio fuerit assumpta; et per ancillam, cum fuerit hæres dominæ suæ.]
24А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
24[Quatuor sunt minima terræ, et ipsa sunt sapientiora sapientibus:
25Мурашки, — народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
25formicæ, populus infirmus, qui præparat in messe cibum sibi;
26Миші, — народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
26lepusculus, plebs invalida, qui collocat in petra cubile suum;
27В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
27regem locusta non habet, et egreditur universa per turmas suas;
28Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
28stellio manibus nititur, et moratur in ædibus regis.
29А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
29Tria sunt quæ bene gradiuntur, et quartum quod incedit feliciter:
30Лев, — силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
30leo, fortissimus bestiarum, ad nullius pavebit occursum;
31Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
31gallus succinctus lumbos; et aries; nec est rex, qui resistat ei.
32Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
32Est qui stultus apparuit postquam elevatus est in sublime; si enim intellexisset, ori suo imposuisset manum.
no verse 33 in this text
33Qui autem fortiter premit ubera ad eliciendum lac exprimit butyrum; et qui vehementer emungit elicit sanguinem; et qui provocat iras producit discordias.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.