Приповісток 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
1[Sapiens mulier ædificat domum suam; insipiens exstructam quoque manibus destruet.
2Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
2Ambulans recto itinere, et timens Deum, despicitur ab eo qui infami graditur via.
3В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
3In ore stulti virga superbiæ; labia autem sapientium custodiunt eos.
4Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
4Ubi non sunt boves, præsepe vacuum est; ubi autem plurimæ segetes, ibi manifesta est fortitudo bovis.
5Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
5Testis fidelis non mentitur; profert autem mendacium dolosus testis.
6Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
6Quærit derisor sapientiam, et non invenit; doctrina prudentium facilis.
7Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
7Vade contra virum stultum, et nescit labia prudentiæ.
8Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
8Sapientia callidi est intelligere viam suam, et imprudentia stultorum errans.
9Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
9Stultus illudet peccatum, et inter justos morabitur gratia.
10Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
10Cor quod novit amaritudinem animæ suæ, in gaudio ejus non miscebitur extraneus.
11Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
11Domus impiorum delebitur: tabernacula vero justorum germinabunt.
12Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
12Est via quæ videtur homini justa, novissima autem ejus deducunt ad mortem.
13І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
13Risus dolore miscebitur, et extrema gaudii luctus occupat.
14Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
14Viis suis replebitur stultus, et super eum erit vir bonus.]
15Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
15[Innocens credit omni verbo; astutus considerat gressus suos. Filio doloso nihil erit boni; servo autem sapienti prosperi erunt actus, et dirigetur via ejus.
16Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
16Sapiens timet, et declinat a malo; stultus transilit, et confidit.
17Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
17Impatiens operabitur stultitiam, et vir versutus odiosus est.
18Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
18Possidebunt parvuli stultitiam, et exspectabunt astuti scientiam.
19Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
19Jacebunt mali ante bonos, et impii ante portas justorum.
20Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
20Etiam proximo suo pauper odiosus erit: amici vero divitum multi.
21Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
21Qui despicit proximum suum peccat; qui autem miseretur pauperis beatus erit. Qui credit in Domino misericordiam diligit.
22Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
22Errant qui operantur malum; misericordia et veritas præparant bona.
23З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
23In omni opere erit abundantia; ubi autem verba sunt plurima, ibi frequenter egestas.
24Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
24Corona sapientium divitiæ eorum; fatuitas stultorum imprudentia.
25Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
25Liberat animas testis fidelis, et profert mendacia versipellis.]
26В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
26[In timore Domini fiducia fortitudinis, et filiis ejus erit spes.
27Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
27Timor Domini fons vitæ, ut declinent a ruina mortis.
28Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
28In multitudine populi dignitas regis, et in paucitate plebis ignominia principis.
29Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
29Qui patiens est multa gubernatur prudentia; qui autem impatiens est exaltat stultitiam suam.
30Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
30Vita carnium sanitas cordis; putredo ossium invidia.
31Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
31Qui calumniatur egentem exprobrat factori ejus; honorat autem eum qui miseretur pauperis.
32Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
32In malitia sua expelletur impius: sperat autem justus in morte sua.
33У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
33In corde prudentis requiescit sapientia, et indoctos quosque erudiet.
34Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
34Justitia elevat gentem; miseros autem facit populos peccatum.
35Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
35Acceptus est regi minister intelligens; iracundiam ejus inutilis sustinebit.]
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.