Приповісток 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
1Фемея ынцеляптэ ышь зидеште каса, яр фемея небунэ о дэрымэ ку ынсешь мыниле ей.
2Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
2Чине умблэ ку неприхэнире се теме де Домнул, дар чине апукэ пе кэй стрымбе Ыл несокотеште.
3В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
3Ын гура небунулуй есте о нуя пентру мындрия луй, дар пе ынцелепць ый пэзеск бузеле лор.
4Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
4Унде ну сунт бой, есля рэмыне гоалэ, дар путеря боилор адуче белшуг де роаде.
5Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
5Ун мартор крединчос ну минте, дар ун мартор минчинос спуне минчунь.
6Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
6Батжокориторул каутэ ынцелепчуня ши н-о гэсеште, дар пентру омул причепут штиинца есте лукру ушор.
7Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
7Депэртязэ-те де небун, кэч ну пе бузеле луй вей гэси штиинца!
8Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
8Ынцелепчуня омулуй кибзуит ыл фаче сэ вадэ пе че кале сэ мяргэ, дар небуния челор несокотиць ый ыншалэ пе ей ыншишь.
9Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
9Чей несокотиць глумеск ку пэкатул, дар ынтре чей фэрэ приханэ есте бунэвоинцэ.
10Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
10Инима ышь куноаште неказуриле ши ничун стрэин ну се поате аместека ын букурия ей.
11Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
11Каса челор рэй ва фи нимичитэ, дар кортул челор фэрэ приханэ ва ынфлори.
12Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
12Мулте кэй пот пэря буне омулуй, дар ла урмэ се вэд кэ дук ла моарте.
13І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
13Де мулте орь, кяр ын мижлокул рысулуй инима поате фи мыхнитэ, ши букурия поате сфырши прин неказ.
14Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
14Чел ку инима рэтэчитэ се сатурэ де кэиле луй ши омул де бине се сатурэ ши ел де че есте ын ел.
15Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
15Омул лесне крезэтор креде орьче ворбэ, дар омул кибзуит я сяма бине кум мерӂе.
16Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
16Ынцелептул се теме ши се абате де ла рэу, дар несокотитул есте ынгымфат ши фэрэ фрикэ.
17Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
17Чине есте юте ла мыние фаче простий, ши омул плин де рэутате се фаче урыт.
18Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
18Чей прошть ау парте де небуние, дар оамений кибзуиць сунт ынкунунаць ку штиинцэ.
19Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
19Чей рэй се плякэ ынаинтя челор бунь, ши чей нелеӂюиць, ынаинтя порцилор челуй неприхэнит.
20Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
20Сэракул есте урыт кяр ши де приетенул сэу, дар богатул аре фоарте мулць приетень.
21Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
21Чине диспрецуеште пе апроапеле сэу фаче ун пэкат, дар фериче де чине аре милэ де чей ненорочиць.
22Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
22Ын адевэр, чей че гындеск рэул се рэтэческ, дар чей че гындеск бинеле лукрязэ ку бунэтате ши крединчошие.
23З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
23Орьунде се мунчеште есте ши кыштиг, дар орьунде нумай се ворбеште есте липсэ.
24Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
24Богэция есте о кунунэ пентру чей ынцелепць, дар чей несокотиць н-ау алтчева декыт небуние.
25Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
25Марторул каре спуне адевэрул скапэ суфлете, дар чел ыншелэтор спуне минчунь.
26В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
26Чине се теме де Домнул аре ун сприжин таре ын Ел ши копиий луй ау ун лок де адэпост ла Ел.
27Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
27Фрика де Домнул есте ун извор де вяцэ, еа не фереште де курселе морций.
28Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
28Мулцимя попорулуй есте слава ымпэратулуй, липса попорулуй есте пеиря воеводулуй.
29Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
29Чине есте ынчет ла мыние аре мултэ причепере, дар чине се апринде юте фаче мулте простий.
30Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
30О инимэ лиништитэ есте вяца трупулуй, дар пизма есте путрезиря оаселор.
31Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
31Чине асупреште пе сэрак батжокореште пе Зидиторул сэу, дар чине аре милэ де чел липсит чинстеште пе Зидиторул сэу.
32Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
32Чел рэу есте доборыт де рэутатя луй, дар чел неприхэнит кяр ши ла моарте траӂе нэдежде.
33У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
33Ынцелепчуня се одихнеште ынтр-о инимэ причепутэ, дар ын мижлокул челор несокотиць еа се дэ де гол.
34Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
34Неприхэниря ыналцэ пе ун попор, дар пэкатул есте рушиня попоарелор.
35Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
35Ун ымпэрат аре плэчере де ун служитор кибзуит, дар пе чел де окарэ ыл атинӂе мыния луй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.