1 Царів 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Як же Давид зостарівся, й вбивсь у високі лїта, так, було, нїяк не загріється, хоч його й у ковдри загортають.
1Ымпэратул Давид ера бэтрын, ынаинтат ын вырстэ; ыл акоперяу ку хайне ши ну се путя ынкэлзи.
2І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукали добродїєві нашому цареві молоду дївчину; нехай би вона царя доглядала й услуговувала йому, й лежала на його лонї, й буде тепло нашому добродїєві, цареві.
2Служиторий луй й-ау зис: „Сэ се кауте пентру домнул ымпэратул о фатэ фечоарэ; еа сэ стя ынаинтя ымпэратулуй, сэ-л ынгрижяскэ ши сэ се кулче ла сынул тэу, ши домнул меу ымпэратул се ва ынкэлзи.”
3І шукали вони по всьому займищу Ізрайлевому що найкрасчої дївчини, та й знайшли Абисагу з Сунаму, та й привели її до царя.
3Ау кэутат ын тот цинутул луй Исраел о фатэ тынэрэ ши фрумоасэ ши ау гэсит пе Абишаг, Сунамита, пе каре ау адус-о ла ымпэрат.
4І була вона гарна-прегарна дївчина, й ходила за царем і вслуговувала йому, але царь не пригортавсь до неї.
4Ачастэ фатэ ера фоарте фрумоасэ. Еа а ынгрижит пе ымпэрат ши й-а служит, дар ымпэратул ну с-а ымпреунат ку еа.
5Аж ось Адонїя, син Аггитин, розгордївшись, почав говорити: Я буду царем! От і завів собі колесницї й конї й пятьдесять чоловіка, що поперед ним бігали.
5Адония, фиул Хагитей, с-а сумецит пынэ аколо ынкыт а зис: „Еу вой фи ымпэрат!” Ши шь-а прегэтит каре ши кэлэрець ши чинчзечь де оамень каре алергау ынаинтя луй.
6Батько ж (Давид) нїколи, поки жив, не картав його, питаючи: Про що ти се чиниш? А був він дуже гарний, та ще й уродивсь йому послї Абессалома.
6Татэл сэу ну-л мустрасе ничодатэ ын вяца луй зикынд: „Пентру че фачь аша?” Адония, де алтфел, ера фоарте фрумос ла кип ши се нэскусе дупэ Абсалом.
7І був він у змові з Йоабом Саруєнком та з сьвященником Абіятаром, і тягли вони за Адонїєю.
7Ел а ворбит ку Иоаб, фиул Церуей, ши ку преотул Абиатар, ши ачештя ау трекут де партя луй.
8Та сьвященник Садок і Банея Йодаєнко й пророк Натан, і Семей й Рисій, а також хоробрі Давидові не накладали з Адонїєю.
8Дар преотул Цадок, Беная, фиул луй Иехоиада, пророкул Натан, Шимей, Рей ши витежий луй Давид н-ау фост ку Адония.
9Позаколював раз Адонїя вівцї, корови й бички коло Зохелет-Каменя, що над криницею Рогель, і закликав до себе всїх братів своїх, синів царських, і всїх мужів Юдиних, що служили в царя;
9Адония а тэят ой, бой ши вицей грашь лынгэ пятра луй Зохелет, каре есте лынгэ Ен-Рогуел, ши а пофтит пе тоць фраций луй, фиий ымпэратулуй, ши пе тоць бэрбаций луй Иуда дин служба ымпэратулуй.
10Пророка ж Натана, Банею й тих хоробрих, та свого брата Соломона не запросив до себе.
10Дар н-а пофтит пе пророкул Натан, нич пе Беная, нич пе витежь, нич пе фрателе сэу Соломон.
11Тодї сказав Натан до Бетсаби, матері Соломонової: Чи ти чула, що Адонїя, Аггитин син, озвав себе царем, а Давид, наш пан, про те й не знає?
11Атунч, Натан а зис Бат-Шебей, мама луй Соломон: „Н-ай аузит кэ Адония, фиул Хагитей, с-а фэкут ымпэрат фэрэ сэ штие домнул ностру Давид?
12Оце ж я раджу тобі: рятуй життє твоє й життє сина твого Соломона.
12Вино дар акум ши-ць вой да ун сфат, ка сэ-ць скапь вяца та ши вяца фиулуй тэу Соломон.
13Ійди до царя Давида та й скажи йому: Чи не сам же ти, мій добродїю й царю, заприсяг служебцї твоїй, кажучи: Син твій Соломон буде царем послї мене, й він засяде на мойму престолї? Про що ж оце Адонїя окликав себе царем?
13Ду-те, интрэ ла ымпэратул Давид ши спуне-й: ‘Ымпэрате, домнул меу, н-ай журат ту роабей тале зикынд: «Фиул тэу Соломон ва ымпэрэци дупэ мине ши ва шедя пе скаунул меу де домние»? Пентру че дар ымпэрэцеште Адония?’
14І оце, як ти ще розмовляти меш із царем, я ввійду за тобою та й доповню твої слова.
14Ши, ын тимп че ту вей ворби ку ымпэратул, еу ынсумь вой интра дупэ тине ши-ць вой ынтэри кувинтеле.”
15І ввійшла Бетсаба до царя у спальню. Царь же був старезний, а Абисага з Сунаму вслуговувала цареві.
15Бат-Шеба с-а дус ын одая ымпэратулуй. Ел ера фоарте бэтрын; ши Абишаг, Сунамита, ый служя.
16І нахилилась Бетсаба й поклонилась цареві; а царь запитав: Що тобі треба?
16Бат-Шеба с-а плекат ши с-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй. Ши ымпэратул а зис: „Че врей?”
17І відказала йому: Добродїю мій, царю! ти заприсяг служебцї твоїй перед Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царем після мене, й засяде на мойму престолї!
17Еа й-а рэспунс: „Домнул меу, ту ай журат роабей тале пе Домнул Думнезеул тэу, зикынд: ‘Соломон, фиул тэу, ва ымпэрэци дупэ мине ши ва шедя пе скаунул меу де домние.’
18А ось Адонїя окликнув себе царем, а ти, добродїю мій й царю, про се й не знаєш.
18Ши акум, ятэ кэ Адония ымпэрэцеште! Ши ту ну штий, ымпэрате, домнул меу!
19Він позаколював багацько волів, товстих биків й овець, та запросив усїх синів царських, і сьвященника Абіятаря та Йоаба, гетьмана, до себе; кметя ж твого Соломона не закликав.
19Ел а ынжунгият бой, вицей грашь ши ой ын маре нумэр ши а пофтит пе тоць фиий ымпэратулуй, пе преотул Абиатар ши пе Иоаб, кэпетения оштирий, дар пе робул тэу Соломон ну л-а пофтит.
20А на тебе, мій добродїю й царю, обернув тепер очі ввесь Ізраїль, щоб ти обявив їм, хто засяде після тебе, мій добродїю й царю, на твойму престолї?
20Ымпэрате, домнул меу, тот Исраелул аре окий ындрептаць спре тине, ка сэ-й фачь куноскут чине ва шедя пе скаунул де домние ал ымпэратулуй, домнулуй меу, дупэ ел.
21Ато скоро спочине мій добродїй й царь коло батьків своїх, я й син мій Соломон стояти мем зрадниками тут.
21Ши, кынд ымпэратул, домнул меу, ва фи кулкат ымпреунэ ку пэринций сэй, се ва ынтымпла кэ еу ши фиул меу Соломон вом фи привиць ка ниште виноваць.”
22Ще ж вона говорила до царя, як увійшов пророк Натан.
22Пе кынд ынкэ ворбя еа ку ымпэратул, ятэ кэ а сосит пророкул Натан.
23І сказано цареві: Ось пророк Натан! І прийшов він перед царя і поклонився цареві лицем до землї.
23Ау дат де штире ымпэратулуй ши ау зис: „Ятэ кэ а венит пророкул Натан!” Ел а интрат ынаинтя ымпэратулуй ши с-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй ку фаца пынэ ла пэмынт.
24І промовив Натан: Мій добродїю й царю! чи се ти розпорядив: Адонїя має бути царем, і йому на мойму престолї седїти?
24Ши Натан а зис: „Ымпэрате, домнул меу, оаре ту ай зис: ‘Адония ва ымпэрэци дупэ мине ши ва шедя пе скаунул меу де домние’?
25Бо він сьогоднї спустивсь і заколов множество волів, годованих бичків і овечок та й закликав царевичів, а до того військову старшину й сьвященника Абіятара; й вони оце трапезують і пють перед ним, викликуючи: Нехай живе царь Адонїя!
25Кэч ел с-а коборыт астэзь, а тэят бой, вицей грашь ши ой ын маре нумэр ши а пофтит пе тоць фиий ымпэратулуй, пе кэпетенииле оштирий ши пе преотул Абиатар. Ши ей мэнынкэ ши бяу ынаинтя луй ши зик: ‘Трэяскэ ымпэратул Адония!’
26Мене ж, твого слугу, да сьвященника Садока, Банею Йодаєнка, й раба твого Соломона не кликав.
26Дар ну м-а пофтит нич пе мине, каре сунт робул тэу, нич пе преотул Цадок, нич пе Беная, фиул луй Иехоиада, нич пе робул тэу Соломон.
27Невже ж це сталось по наказу мого царя добродїя, й чому ти не сповістив кметя твого, хто після тебе, мій добродїю й царю, седїти ме на твойму престолї:
27Оаре дин порунка домнулуй меу, ымпэратул, аре лок лукрул ачеста ши фэрэ сэ фи фэкут куноскут робулуй тэу чине аре сэ се суе пе скаунул де домние ал ымпэратулуй, домнулуй меу, дупэ ел?”
28І відказав царь Давид і рече: Кликнути Бетсабу! Як же ввійшла вона й стала перед царем,
28Ымпэратул Давид а рэспунс: „Кемаци-мь пе Бат-Шеба.” Еа а интрат ши с-а ынфэцишат ынаинтя ымпэратулуй.
29Поклявся царь і рече: Так певно, як живе Господь, що вирятовував мене з усякої біди,
29Ши ымпэратул а журат ши а зис: „Виу есте Домнул, каре м-а избэвит дин тоате неказуриле,
30Як заприсяг я тобі перед Господом, Богом Ізрайлевим: син твій Соломон мусить після мене бути царем і йому седїти на престолї мойму намість мене. Се я й справджу сьогоднї.
30кэ, аша кум ам журат пе Домнул Думнезеул луй Исраел, зикынд: ‘Фиул тэу Соломон ва ымпэрэци дупэ мине ши ва шедя пе скаунул меу де домние ын локул меу’, аша вой фаче азь.”
31І вклонилась Бетсаба лицем до землї, упала перед царем та й промовила: Нехай добродїй мій, царь Давид, живе по всї віки!
31Бат-Шеба с-а плекат ку фаца ла пэмынт ши с-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй. Ши а зис: „Трэяскэ пе вечие домнул меу, ымпэратул Давид!”
32І повелїв царь Давид: Кликнути до мене сьвященника Садока, пророка Натана й Банею Йодаєнка! Як же ввійшли вони перед царя,
32Ымпэратул Давид а зис: „Кемаци-мь пе преотул Цадок, пе пророкул Натан ши пе Беная, фиул луй Иехоиада.” Ей ау интрат ши с-ау ынфэцишат ынаинтя ымпэратулуй.
33Сказав їм царь: Возьміть слуг вашого пана з собою; потім посадїть сина мого Соломона на мого мула й везїть його в Гіон.
33Ши ымпэратул ле-а зис: „Луаць ку вой пе служиторий стэпынулуй востру, пунець пе фиул меу Соломон кэларе пе катырул меу ши коборыци-л ла Гихон.
34Нехай там помаже його сьвященник Садок і пророк Натан царем над Ізраїлем; тодї трубіть у трубу й викликуйте: Нехай живе царь Соломон!
34Аколо, преотул Цадок ши пророкул Натан сэ-л унгэ ымпэрат песте Исраел. Сэ сунаць дин трымбицэ ши сэ зичець: ‘Трэяскэ ымпэратул Соломон!’
35Потім проведїть його сюди, нехай увійде й сяде на мойму престолї й нехай він буде царем намість мене: бо я призначив його, щоб він був князем над Ізраїлем і Юдою!
35Сэ вэ суиць апой дупэ ел, ка сэ винэ сэ се ашезе пе скаунул меу де домние ши сэ ымпэрэцяскэ ын локул меу. Кэч порунка мя есте ка ел сэ фие кэпетения луй Исраел ши Иуда.”
36І відказав Банея Йодаєнко цареві й промовив: Аминь — так нехай скаже Господь, Бог пана мого, царя!
36Беная, фиул луй Иехоиада, а рэспунс ымпэратулуй: „Амин! Аша сэ вря Домнул Думнезеул домнулуй меу, ымпэратул.
37Як був Господь з моїм паном царем, нехай так буде й з Соломоном, і вчинить престол його ще висшим над престол мого пана, царя Давида.
37Домнул сэ фие ку Соломон кум а фост ку домнул меу, ымпэратул, ка сэ-шь ыналце скаунул де домние май пресус де скаунул де домние ал домнулуй меу, ымпэратул Давид!”
38І пішли сьвященник Садок і пророк Натан і Банея Йодаєнко вкупі з хелетеями й фелетеями та й посадили Соломона на мула царевого Давидового й повели його в Гіон.
38Атунч, преотул Цадок с-а коборыт ымпреунэ ку пророкул Натан, ку Беная, фиул луй Иехоиада, ку керетиций ши пелетиций; ау пус пе Соломон кэларе пе катырул ымпэратулуй Давид ши л-ау дус ла Гихон.
39І взяв сьвященник Садок олїйного рога з намету та й помазав Соломона. Тодї затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон!
39Преотул Цадок а луат корнул ку унтделемн дин корт ши а унс пе Соломон. Ау сунат дин трымбицэ, ши тот попорул а зис: „Трэяскэ ымпэратул Соломон!”
40І йшов увесь народ позад його, й грали люде в сопілки й радувались, так що аж земля розсїдалась од їх крику.
40Тот попорул с-а суит дупэ ел ши попорул кынта дин флуер ши се десфэта ку маре букурие; се клэтина пэмынтул де стригэтеле лор.
41І почув се Адонїя вкупі з запрошеними, саме коли скінчили трапезу. Почув також і Йоаб гук трубний та й каже: Що се за шум, що за гук у містї?
41Звонул ачеста а ажунс пынэ ла Адония ши ла тоць чей пофтиць каре ерау ку ел токмай ын клипа кынд сфыршяу де мынкат. Иоаб, аузинд сунетул трымбицей, а зис: „Че есте ку вуетул ачеста де каре рэсунэ четатя?”
42Ще він говорив, як увійшов Йонатан, син сьвященника Абіятара. І сказав Адонїя: Увійди сюди, ти чоловік чесний й приносиш добру звістку.
42Пе кынд ворбя ел ынкэ, а венит Ионатан, фиул преотулуй Абиатар. Ши Адония а зис: „Апропие-те, кэ ешть ун ом витяз ши адучь вешть буне.”
43І відказав Йонатан Адонїї: Правда! наш добродїй, царь Давид, зробив Соломона царем.
43„Да”, а рэспунс Ионатан луй Адония, „домнул ностру ымпэратул Давид а фэкут ымпэрат пе Соломон.
44Царь післав з ним сьвященника Садока, пророка Натана, й Банею Йодаєнка з хелетеями й фелетеями, й посадили вони його на царського мула;
44А тримис ку ел пе преотул Цадок, пе пророкул Натан, пе Беная, фиул луй Иехоиада, пе керетиць ши пелетиць ши л-ау пус кэларе пе катырул ымпэратулуй.
45І помазали його сьвященник Садок і пророк Натан в Гіонї на царя; і пійшли звідти з веселими сьпівами, і зворушився ввесь город. Ось звідки галас, що ви чули.
45Преотул Цадок ши пророкул Натан л-ау унс ымпэрат ла Гихон. Де аколо с-ау суит веселинду-се ши четатя а фост пусэ ын мишкаре: ачеста есте вуетул пе каре л-аць аузит.
46І Соломон засїв уже на царському престолї.
46Соломон с-а ши ашезат пе скаунул де домние ал ымпэратулуй.
47І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродїя, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнїйшим як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі,
47Ши служиторий ымпэратулуй ау венит сэ бинекувынтезе пе домнул ностру ымпэратул Давид, зикынд: ‘Думнезеул тэу сэ факэ нумеле луй Соломон май вестит декыт нумеле тэу ши ел сэ-шь ыналце скаунул де домние май пресус де скаунул тэу де домние!’ Ши ымпэратул с-а ынкинат пе патул сэу.
48І сказав царь так: Благословен Господь, Бог Ізрайлїв, що сьогоднї так учинив, що один з моїх засїв на мойму престолї й мої очі се бачять!
48Ятэ че а зис ши ымпэратул: ‘Бинекувынтат сэ фие Домнул Думнезеул луй Исраел, каре мь-а дат астэзь ун урмаш пе скаунул меу де домние ши мь-а ынгэдуит сэ-л вэд!’”
49І вжахнулись усї, що їх закликав був Адонїя, повставали та й порозходились, кожний в свій бік.
49Тоць чей пофтиць де Адония с-ау умплут де спаймэ; с-ау скулат ши ау плекат каре ынкотро.
50Адонїю ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника.
50Адония с-а темут де Соломон; с-а скулат ши ел, а плекат ши с-а апукат де коарнеле алтарулуй.
51І переказано Соломонові: Адонїя з великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити.
51Ау венит ши ау спус луй Соломон: „Ятэ кэ Адония се теме де ымпэратул Соломон ши с-а апукат де коарнеле алтарулуй зикынд: ‘Сэ-мь журе ымпэратул Соломон азь кэ ну ва оморы пе робул сэу ку сабия!’”
52І вирік Соломон присуд: Коли буде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина з його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти.
52Соломон а зис: „Дакэ ва фи ом чинстит, ун пэр дин кап ну-й ва кэдя ла пэмынт, дар, дакэ се ва гэси рэутате ын ел, ва мури.”
53От і взяли його посланцї царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.
53Ши ымпэратул Соломон а тримис ниште оамень каре л-ау коборыт де пе алтар. Ел а венит ши с-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй Соломон, ши Соломон й-а зис: „Ду-те акасэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.