1 Царів 12
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І подавсь Робоам у Сихем, бо в Сихемі скупивсь увесь Ізраїль, щоб окликнути його царем.
1Робоам с-а дус ла Сихем, кэч тот Исраелул венисе ла Сихем сэ-л факэ ымпэрат.
2Скоро ж почув про се Еробоам Небатенко, що був ще в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, вернувсь Еробоам із Египту;
2Кынд а аузит лукрул ачеста, Иеробоам, фиул луй Небат, ера тот ын Еӂипт, унде фуӂисе де ымпэратул Соломон, ши ын Еӂипт локуя.
3І послали по його й прикликали його. І прибув Еробоам і вся громада Ізраїльська, й промовляли до Робоама так:
3Ау тримис сэ-л кеме. Атунч, Иеробоам ши тоатэ адунаря луй Исраел ау венит ла Робоам ши й-ау ворбит аша:
4Батько твій наложив на нас важке ярмо; полегчи нам тяжку службу й важенне ярмо, що батько твій наложив, так будемо служити тобі.
4„Татэл тэу не-а ынгреуят жугул; акум, ту ушурязэ ачастэ аспрэ робие ши жугул греу пе каре л-а пус песте ной татэл тэу. Ши ыць вом служи.”
5І відказав він їм: Ійдїте ще на три днї назад і прийдїте тодї знов до мене. І нарід розійшовсь.
5Ел ле-а зис: „Дучеци-вэ ши ынтоарчеци-вэ ла мине песте трей зиле.” Ши попорул а плекат.
6І радився царь Робоам із старими мужами, що стояли перед батьком його Соломоном за живота його, й промовив: Як ви порадите менї, щоб дав я відповідь людям сим?
6Ымпэратул Робоам с-а сфэтуит ку бэтрыний каре фусесерэ пе лынгэ татэл сэу, Соломон, ын тимпул веций луй ши а зис: „Че мэ сфэтуиць сэ рэспунд попорулуй ачестуя?”
7І промовили вони йому: Коли ти сьогоднї вволиш волю сього народу й до їх нахилишся та послухаєш їх і приязну відповідь їм даси, так вони повсячасно слухати муть тебе.
7Ши ятэ че й-ау зис ей: „Дакэ вей ындатора астэзь пе попорул ачеста, дакэ ле фачь че чер ши дакэ ле вей рэспунде ку ворбе биневоитоаре, ыць вор служи пе вечие.”
8Він же знехтував раду, що раяли старцї громадські, та радивсь із молодими, що виросли вкупі з ним і тепер служили йому,
8Дар Робоам а лэсат сфатул пе каре и-л дэдяу бэтрыний ши с-а сфэтуит ку тинерий каре крескусерэ ку ел ши каре ерау ымпрежурул луй.
9І питав їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, що менї ось що промовили: Полегчи ярмо, яке наложив на нас твій батько?
9Ел а зис: „Че мэ сфэтуиць сэ рэспунд попорулуй ачестуя, каре-мь ворбеште аша: ‘Ушурязэ-не жугул пе каре л-а пус песте ной татэл тэу’?”
10І відказали йому молодики, що повиростали вкупі з ним, так: Ось як відкажеш сим людям, що промовили до тебе: Батько твій наложив на нас важенне ярмо, ти ж полегчи нам його; ось як маєш їм сказати: Мізинець мій товще чересел батька мого,
10Ши ятэ че й-ау зис тинерий каре крескусерэ ку ел: „Сэ спуй аша попорулуй ачестуя каре ць-а ворбит астфел: ‘Татэл тэу не-а ынгреуят жугул, ту ушурязэ-ни-л!’ Сэ ле ворбешть аша: ‘Деӂетул меу чел мик ва фи май грос декыт коапселе татэлуй меу.
11Оце ж, коли мій батько накладав на вас важке ярмо, так я зроблю його ще більш важенним; коли мій батько карав вас бичами, то я карати му скорпіонами.
11Акум, татэл меу а пус песте вой ун жуг греу, дар еу ви-л вой фаче ши май греу; татэл меу в-а бэтут ку биче, дар еу вэ вой бате ку скорпиоане.’”
12Як же Еробоам і ввесь нарід прийшли до Робоама на третий день, як був повелїв царь словами: Прийдїть на третий день ізнов до мене,
12Иеробоам ши тот попорул ау венит ла Робоам а трея зи, дупэ кум зисесе ымпэратул: „Ынтоарчеци-вэ ла мине песте трей зиле!”
13Дав царь народові жорстку відповідь, бо не прихиливсь до ради, що старцї дали йому.
13Ымпэратул а рэспунс аспру попорулуй. А лэсат сфатул пе каре и-л дэдусерэ бэтрыний
14І промовив до них, так як пораяли молоді: Коли батько мій накладував на вас важке ярмо, так я наложу важенне; коли батько мій карав вас палками, то я карати му скорпіонами.
14ши ле-а ворбит астфел, дупэ сфатул тинерилор: „Татэл меу в-а ынгреуят жугул, дар еу ви-л вой фаче ши май греу; татэл меу в-а бэтут ку биче, дар еу вэ вой бате ку скорпиоане.”
15От і не послухав царь народу, бо так судив Господь, щоб увійшло в силу слово його, що висказав Господь через Ахію з Силома Еробоамові Небатенкові.
15Астфел, ымпэратул н-а аскултат пе попор, кэч лукрул ачеста а фост кырмуит де Домнул ын ведеря ымплинирий кувынтулуй пе каре-л спусесе Домнул прин Ахия дин Сило луй Иеробоам, фиул луй Небат.
16Як побачив же ввесь Ізраїль, що царь не послухав їх, дав нарід цареві таку відповідь: Що за часть нам у Давидї? яке наслїддє в синові Ессейовому? Гей, Ізраїлю, додому! Дивись на свій дом, Давиде! І розійшлись Ізрайлитяне в свої домівки.
16Кынд а вэзут тот Исраелул кэ ымпэратул ну-л аскултэ, попорул а рэспунс ымпэратулуй: „Че парте авем ной ку Давид? Ной н-авем моштенире ку фиул луй Исай! Ла кортуриле тале, Исраеле! Акум везь-ць де касэ, Давиде!” Ши Исраел с-а дус ын кортуриле луй.
17І царював Робоам тільки над тими Ізрайлитянами, що були в городах Юдиних.
17Копиий луй Исраел каре локуяу ын четэциле луй Иуда ау фост сингурий песте каре а домнит Робоам.
18Як же послав царь Робоам начальника Адонирама стягати податки, то всї Ізрайлитяне вбили його каміннєм на смерть; царь же Робоам вскочив на свою колесницю та й утїк у Ерусалим.
18Атунч, ымпэратул Робоам а тримис ла ей пе Адорам, каре ера май-маре песте бирурь. Дар Адорам а фост учис ку петре де тот Исраелул ши а мурит. Ши ымпэратул Робоам с-а грэбит сэ се суе ынтр-ун кар, ка сэ фугэ ла Иерусалим.
19Так відпав Ізраїль од дому Давидового по сей день.
19Астфел с-а дезлипит Исраел де каса луй Давид пынэ ын зиуа де азь.
20Як же довідались усї Ізрайлитяне, що Еробоам вернувся, послали й покликали його в народні збори, та й зробили його царем над усїм Ізраїлем. До Давидового дому не пристав нїхто крім одного поколїння Юдиного.
20Тот Исраелул, аузинд кэ Иеробоам с-а ынторс, а тримис сэ-л кеме ын адунаре ши л-а фэкут ымпэрат песте тот Исраелул. Семинция луй Иуда а фост сингура каре а мерс дупэ каса луй Давид.
21Прибувши ж Робоам у Ерусалим, скликав із усього дому Юдиного й з поколїння Беняминового сто й вісїмдесять тисяч вибранцїв мужів до походу проти дому Ізрайлевого, щоб вернути царство Робоамові, синові Соломоновому.
21Робоам, ажунгынд ла Иерусалим, а стрынс тоатэ каса луй Иуда ши семинция луй Бениамин, о сутэ оптзечь де мий де оамень алешь, бунь пентру рэзбой, ка сэ лупте ымпотрива касей луй Исраел ши с-о адукэ ынапой суб стэпыниря луй Робоам, фиул луй Соломон.
22Та прийшло до Божого чоловіка Самея Господнє слово, таке:
22Дар Кувынтул луй Думнезеу а ворбит астфел луй Шемая, омул луй Думнезеу:
23Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдиному, й всьому домові Юдиному й Беняминовому так:
23„Ворбеште луй Робоам, фиул луй Соломон, ымпэратул луй Иуда, ши ынтреӂий касе а луй Иуда ши а луй Бениамин ши челуйлалт попор ши спуне-ле:
24Тако глаголе Господь: Не виступайте на війну проти ваших братів, синів Ізрайлевих; вертайся кожен додому: від мене бо так сталося. І послухали вони слова Господнього, й вернулись з дороги, по слову Господньому.
24‘Аша ворбеште Домнул: «Ну вэ суиць ши ну фачець рэзбой ымпотрива фрацилор воштри, копиий луй Исраел! Фиекаре дин вой сэ се ынтоаркэ акасэ, кэч де ла Мине с-а ынтымплат лукрул ачеста.»’” Ей ау аскултат де Кувынтул Домнулуй ши с-ау ынторс акасэ, дупэ Кувынтул Домнулуй.
25І укріпив Еробоам Сихем на Ефраїм-горах та й осївся там; потім вийшов звідти й укріпив Пенуїл.
25Иеробоам а зидит Сихемул пе мунтеле луй Ефраим ши а локуит аколо; апой а ешит де аколо ши а зидит Пенуел.
26Еробоам же думав сам собі: Царство може відпасти назад до дому Давидового;
26Иеробоам а зис ын инима са: „Ымпэрэция с-ар путя акум сэ се ынтоаркэ ла каса луй Давид.
27Як сей нарід ходити ме в Ерусалим приносити жертви в Господньому храму, так серця сього народу стануть прихилятись знов до свого пана Робоама, царя Юдиного, і вони вбють мене, та й вернуть ся знов до Робоама, царя Юдиного.
27Дакэ попорул ачеста се ва суи ла Иерусалим сэ адукэ жертфе ын Каса Домнулуй, инима попорулуй ачестуя се ва ынтоарче ла домнул сэу, ла Робоам, ымпэратул луй Иуда, ши мэ вор оморы ши се вор ынтоарче ла Робоам, ымпэратул луй Иуда.”
28І порадившись, виготовив два золоті бички й промовив до народу: Не треба вам ходити в Ерусалим; ось тобі власні боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.
28Дупэ че с-а сфэтуит, ымпэратул а фэкут дой вицей де аур ши а зис попорулуй: „Дестул те-ай суит ла Иерусалим, Исраеле! Ятэ Думнезеул тэу каре те-а скос дин цара Еӂиптулуй.”
29І поставив одно в Бетелї, друге ж у Данї.
29А ашезат унул дин ачешть вицей ла Бетел, яр пе челэлалт л-а пус ын Дан.
30Та се довело до гріха, бо народ почав ходити до одного з тих, навіть аж у Дан.
30Ши фапта ачаста а фост ун прилеж де пэкэтуире. Попорул се дучя сэ се ынкине ынаинтя унуя дин вицей пынэ ла Дан.
31І побудував він божницї на горах, і приставив жерцями яких небудь людей, що не були з синів Левіїних.
31Иеробоам а фэкут о касэ де ынэлцимь ши а пус преоць луаць дин тот попорул, каре ну фэчяу парте дин фиий луй Леви.
32І постановив Еробоам сьвято на пятнайцятий день восьмого місяця, похоже на те сьвято, що справляли в Юдеї, й приносив жертви сам на жертівнику. Так само чинив в Бетелї, щоб приносити жертву бикам, що їх поробив, і понастановляв у Бетелї жерцїв для божниць, що їх построїв.
32А рындуит о сэрбэтоаре ын луна а опта, ын зиуа а чинчспрезечя а луний, ка сэрбэтоаря каре се прэзнуя ын Иуда, ши а адус жертфе пе алтар. Ятэ че а фэкут ла Бетел, ка сэ се адукэ жертфе вицеилор пе каре-й фэкусе ел. А пус ын службэ ла Бетел пе преоций ынэлцимилор ридикате де ел.
33І принїс жертви на жертівнику, що построїв у Бетелї, в пятнайцятий день восьмого місяця, місяця, що його по своїй волї назначив, і встановив сьвято для синів Ізрайлевих, і підійшов ід жертівникові, щоб запалити кадило.
33Ши а жертфит пе алтарул пе каре-л фэкусе ла Бетел ын зиуа а чинчспрезечя а луний а опта, лунэ пе каре о алесесе дупэ бунул луй плак. А хотэрыт-о ка сэрбэтоаре пентру копиий луй Исраел ши с-а суит ла алтар сэ ардэ тэмые.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.