Малахія 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Пророче слово Господнє до Ізраїля через Малахію.
1Пророчия, кувынтул Домнулуй, кэтре Исраел, прин Малеахи:
2Я полюбив вас, говорить Господь. Ви питаєте: У чому показалась любов твоя до нас? — Хиба ж Езав не брат Яковів? говорить Господь? а однакже я полюбив Якова,
2„В-ам юбит”, зиче Домнул. „Ши вой зичець: ‘Ку че не-ай юбит?’ Ну есте Есау фрате ку Иаков?”, зиче Домнул; „тотушь ам юбит пе Иаков
3А Езава я зненавидїв, так що гори його поробив безлюддєм, а наслїддє його — пробутком шакалів.
3ши ам урыт пе Есау, й-ам префэкут мунций ынтр-о пустиетате ши моштениря луй ам дат-о шакалилор дин пустиу.”
4Коли б Едом сказав: Хоч ми розбурені, та ми повідновлюємо розбурене, то Господь Саваот каже на те: Вони побудують, а я порозвалюю, так що їм приложать прізвище: Країна безбожностї, — нарід, що на його Господь прогнївився по віки.
4Яр дакэ ар зиче Едомул: „Сунтем нимичиць, дар вом ридика ярэшь дэрымэтуриле!”, аша ворбеште Домнул оштирилор: „Сэ зидяскэ ей, кэч Еу вой сурпа, ши се вор нуми: ‘Цара рэутэций’ ши ‘Попорул пе каре С-а мыният Домнул пентру тотдяуна’!
5Своїми очима ви се побачите та й скажете: Звеличив себе Господь над Ізрайлевим займищем!
5Вець ведя ку окий воштри лукрул ачеста ши вець зиче: ‘Маре есте Домнул динколо де хотареле луй Исраел!’
6Син шанує батька, а раб — пана свого; коли ж я батько, так де ж та почесть, що менї подобає? й коли я пан, де ж те поважаннє для мене? говорить Господь Саваот до вас, сьвященники, що зневажаєте ймя моє? Ви питаєте: Чим же ми зневажаємо ймя твоє?
6‘Ун фиу чинстеште пе татэл сэу ши о слугэ, пе стэпынул сэу. Дакэ сунт Татэ, унде есте чинстя каре Ми се кувине? Дакэ сунт Стэпын, унде есте тяма де Мине?’, зиче Домнул оштирилор кэтре вой, преоцилор, каре несокотиць Нумеле Меу ши каре зичець: ‘Ку че ам несокотит ной Нумеле Тэу?’
7Ось, ви приносите нечистий хлїб на мій жертівник, та ще й питаєте: Як ми зневажаємо тебе? От тим, що говорите: Трапезу Господню нїщо поважати.
7Прин фаптул кэ адучець пе алтарул Меу букате некурате! Ши дакэ зичець: ‘Ку че Те-ам спуркат?’ – Прин фаптул кэ аць зис: ‘Маса Домнулуй есте де диспрецуит!’
8І як ви приносите на жертву слїпе, чи те в вас не погане? або як приносите кульгаве чи хворе, чи ж і се не погане? Ось, принеси се твойму князеві, чи буде воно йому приємне, чи прийме він тебе ласкаво? говорить Господь Саваот.
8Кынд адучець ка жертфэ о витэ оарбэ, ну есте рэу лукрул ачеста? Кынд адучець уна шкьоапэ сау бетягэ, ну есте рэу лукрул ачеста оаре? Я аду-о дрегэторулуй тэу! Те ва прими ел бине пентру еа, ва цине ел сяма де еа?”, зиче Домнул оштирилор.
9Оце ж благайте Бога, щоб вас помилував; бо коли таке буде виходити з рук ваших, так чи ж може він вас ласкаво приймати? говорить Господь сил небесних.
9„‘Ши акум, вэ рог, ругаци-вэ луй Думнезеу сэ айбэ милэ де ной!’ Вэ ва прими Ел ку бунэвоинцэ кынд мыниле воастре фак астфел де лукрурь?”, зиче Домнул оштирилор.
10Лучше зачини которий храмові двері, щоб на мойму жертівнику не палити марно огню. Нема в мене ласкавостї до вас, говорить Господь сил небесних, і не вгодні менї приноси з ваших рук.
10„Чине дин вой ва ынкиде порциле ка сэ н-априндець деӂяба фокул пе алтарул Меу? Н-ам ничо плэчере де вой”, зиче Домнул оштирилор, „ши даруриле де мынкаре дин мына воастрэ ну-Мь сунт плэкуте!
11Від ісходу бо та й до заходу сонця буде ймя моє величатись проміж народами, й всюди приносити муть іменї мойму кадило й жертву чисту; велике буде ймя моє проміж народами, говорить Господь Саваот.
11Кэч де ла рэсэритул соарелуй пынэ ла асфинцит, Нумеле Меу есте маре ынтре нямурь ши претутиндень се арде тэмые ын чинстя Нумелуй Меу ши се адук дарурь де мынкаре курате, кэч маре есте Нумеле Меу ынтре нямурь”, зиче Домнул оштирилор.
12Ви ж його зневажаєте, мовляючи: Столові Господньому не належиться пошана, й те, що нам із неї впадає, невартне.
12„Дар вой ыл пынгэриць прин фаптул кэ зичець: ‘Маса Домнулуй есте спуркатэ ши че адуче еа есте о мынкаре де диспрецуит!’
13До того ще й мовляєте: Скілько ж то працї! та й маловажите все, говорить Господь сил, і приносите крадене й кульгаве й недуже, а такі самі й хлїбові дари ваші. Чи менї ж та приймати таке залюбки з рук ваших? говорить Господь.
13Вой зичець: ‘Че май остенялэ!’ ши о диспрецуиць”, зиче Домнул оштирилор, „ши адучець че есте фурат, шкьоп сау бетяг – ятэ даруриле де мынкаре пе каре ле адучець! Пот Еу сэ ле примеск дин мыниле воастре?”, зиче Домнул.
14Нї, проклят зрадливий, що, мавши в чередї своїй здорового самця й обрікши себе обітом, приносить Господеві миршаве; я бо царь великий, говорить Господь сил небесних, а моє імя страшне проміж народами.
14„Ну! Блестемат сэ фие ыншелэторул каре аре ын турма луй о витэ де парте бэрбэтяскэ, ши тотушь журуеште ши жертфеште Домнулуй о витэ бетягэ! Кэч Еу сунт ун Ымпэрат маре”, зиче Домнул оштирилор, „ши Нумеле Меу есте ынфрикошат принтре нямурь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.