Приповісток 30
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Се слова Агура, сина Якейового, — слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:
1Кувинтеле луй Агур, фиул луй Яке. Кувинтеле ынцелепте ростите де омул ачеста пентру Итиел, пентру Итиел ши пентру Укал.
2Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;
2Негрешит, сунт май прост декыт орьчине ши н-ам причепере де ом.
3Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.
3Н-ам ынвэцат ынцелепчуня ши ну куноск штиинца сфинцилор.
4Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?
4Чине с-а суит ла черурь ши чине с-а коборыт дин еле? Чине а адунат вынтул ын пумний луй? Чине а стрынс апеле ын хайна луй? Чине а хотэрыт тоате марӂиниле пэмынтулуй? Кум се нумеште ел ши кум ыл кямэ пе фиул сэу? Штий ту лукрул ачеста?
5Всяке слово в Бога — чисте; він — охорона вповаючим на його.
5Орьче кувынт ал луй Думнезеу есте ынчеркат. Ел есте ун скут пентру чей че се ынкред ын Ел.
6Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.
6Н-адэуга нимик ла кувинтеле Луй, ка сэ ну те педепсяскэ ши сэ фий гэсит минчинос.
7Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:
7Доуэ лукрурь Ыць чер: ну ми ле опри ынаинте де моарте!
8Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,
8Депэртязэ де ла мине неадевэрул ши кувынтул минчинос; ну-мь да нич сэрэчие, нич богэцие, дэ-мь пыня каре-мь требуе!
9Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.
9Ка ну кумва, ын белшуг, сэ мэ лепэд де Тине ши сэ зик: „Чине есте Домнул?” Сау ка ну кумва, ын сэрэчие, сэ фур ши сэ яу ын дешерт Нумеле Думнезеулуй меу.
10Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.
10Ну клевети пе ун служитор ла стэпынул луй, ка сэ ну те блестеме ши сэ те фачь виноват.
11Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.
11Есте ун ням де оамень каре блестемэ пе татэл сэу ши ну бинекувынтязэ пе мама са.
12Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.
12Есте ун ням де оамень каре се креде курат, ши тотушь ну есте спэлат де ынтинэчуня луй.
13Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.
13Есте ун ням де оамень ай кэрор окь сунт труфашь ши каре ышь цин плеоапеле сус.
14Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї — ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.
14Есте ун ням де оамень ай кэрор динць сунт ниште сэбий ши але кэрор мэселе сунт ниште куците, ка сэ мэнынче пе чел ненорочит де пе пэмынт ши пе чей липсиць динтре оамень.
15Ненаситність дві дочки має: „давай, давай!‟ А навіть — три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!
15Липитоаря аре доуэ фете: „Дэ! дэ!” Трей лукрурь сунт несэциоасе, патру лукрурь ну зик ничодатэ: „Дестул!”,
16Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!
16ши ануме: Локуинца морцилор, фемея стярпэ, пэмынтул, каре ну есте сэтул де апэ, ши фокул, каре ну зиче ничодатэ: „Дестул!”
17Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.
17Пе окюл каре ышь бате жок де татэл сэу ши несокотеште аскултаря де мамэ ыл вор скоби корбий де ла пырыу ши ыл вор мынка пуий де вултур.
18Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;
18Трей лукрурь сунт май пресус де путериле меле ши кяр патру пе каре ну ле пот причепе:
19Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.
19урма вултурулуй пе чер, урма шарпелуй пе стынкэ, урма корабией ын мижлокул мэрий ши урма омулуй ла о фатэ.
20Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!
20Тот аша есте ши каля фемеий прякурве: еа мэнынкэ ши се штерӂе ла гурэ ши апой зиче: „Н-ам фэкут нимик рэу.”
21Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:
21Трей лукрурь фак сэ се рэскоале о царэ ши патру лукрурь ну ле поате суфери:
22Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,
22ун роб каре а ынчепут сэ ымпэрэцяскэ, ун небун каре аре пыне дин белшуг,
23Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.
23о фемее диспрецуитэ каре се мэритэ ши о роабэ каре моштенеште пе стэпынэ-са.
24А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;
24Патру виетэць сунт май мичь пе пэмынт, ши тотушь динтре челе май ынцелепте:
25Мурашки, — народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;
25фурничиле, каре ну сунт ун попор таре, дар ышь прегэтеск храна вара;
26Миші, — народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;
26шоаречий де мунте, каре ну сунт ун попор путерник, дар ышь ашазэ локуинца ын стынчь;
27В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;
27лэкустеле н-ау ымпэрат, ши тотушь порнеск тоате ын чете;
28Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.
28пэянженул ыл поць принде ку мыниле ши се гэсеште тотушь ын каселе ымпэрацилор.
29А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:
29Трей фиинце ау о цинутэ фрумоасэ ши патру ау мерс мэрец:
30Лев, — силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.
30леул, витязул добитоачелор, каре ну се дэ ынапой динаинтя нимэнуй,
31Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;
31калул ынкингат гата ши цапул ши ымпэратул кэруя нимень ну-й поате ста ымпотривэ.
32Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.
32Дакэ мындрия те ымпинӂе ла фапте де небуние ши дакэ ай гындурь реле, пуне мына ла гурэ:
no verse 33 in this text
33кэч батеря лаптелуй дэ смынтынэ, скэрпинаря насулуй дэ сынӂе ши стоарчеря мынией дэ чертурь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.