Приповісток 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
1Май бине о букатэ де пыне ускатэ ку паче декыт о касэ плинэ де кэрнурь ку чартэ!
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
2Ун аргат ку минте стэпынеште песте фиул каре фаче рушине ши ва ымпэрци моштениря ку фраций луй.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
3Тигая лэмуреште арӂинтул ши купторул лэмуреште аурул, дар Чел че ынчаркэ инимиле есте Домнул.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
4Чел рэу аскултэ ку луаре аминте ла буза нелеӂюитэ ши минчиносул плякэ урекя ла лимба нимичитоаре.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
5Чине ышь бате жок де сэрак ышь бате жок де Чел че л-а фэкут; чине се букурэ де о ненорочире ну ва рэмыне непедепсит.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
6Копиий копиилор сунт кунуна бэтрынилор ши пэринций сунт слава копиилор лор.
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
7Кувинтеле алесе ну се потривеск ын гура унуй небун; ку кыт май пуцин кувинтеле минчиноасе, ын гура унуй ом де вицэ алясэ!
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
8Даруриле пар о пятрэ скумпэ ын окий челор че ле примеск: орьынкотро се ынторк, избындеск.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
9Чине акоперэ о грешялэ каутэ драгостя, дар чине о поменеште мереу ын ворбириле луй дезбинэ пе приетень.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
10О мустраре пэтрунде май мулт пе омул причепут декыт о сутэ де ловитурь пе чел небун.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
11Чел рэу ну каутэ декыт рэскоалэ, дар ун сол фэрэ милэ ва фи тримис ымпотрива луй.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
12Май бине сэ ынтылнешть о урсоайкэ жефуитэ де пуий ей декыт ун небун ын тимпул небунией луй.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
13Челуй че ынтоарче рэу пентру бине ну-й ва пэрэси рэул каса.
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
14Ынчепутул уней черте есте ка слобозиря унор апе; де ачея, курмэ чарта ынаинте де а се ынтеци.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
15Чел че яртэ пе виноват ши чел че осындеште пе чел невиноват сунт амындой о скырбэ ынаинтя Домнулуй.
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
16Ла че служеште арӂинтул ын мына небунулуй? Сэ кумпере ынцелепчуня?… Дар н-аре минте!
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
17Приетенул адевэрат юбеште орькынд ши ын ненорочире ажунӂе ка ун фрате.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
18Омул фэрэ минте дэ кезэшие, се пуне кезаш пентру апроапеле сэу.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
19Чине юбеште чертуриле юбеште пэкатул ши чине-шь зидеште поарта пря ыналтэ ышь каутэ пеиря.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
20Чел ку инимэ префэкутэ ну гэсеште феричиря ши чел ку лимба стрикатэ каде ын ненорочире.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
21Чине дэ наштере унуй небун ва авя ынтристаре ши татэл унуй небун ну поате сэ се букуре.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
22О инимэ веселэ есте ун бун ляк, дар ун дух мыхнит усукэ оаселе.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
23Чел рэу примеште дарурь пе аскунс ка сэ сучяскэ ши кэиле дрептэций.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
24Ынцелепчуня есте ын фаца омулуй причепут, дар окий небунулуй о каутэ ла капэтул пэмынтулуй.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
25Ун фиу небун адуче неказ татэлуй сэу ши амэрэчуне челей че л-а нэскут.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
26Ну есте бине сэ осындешть пе чел неприхэнит ла о глоабэ, нич сэ ловешть пе чей де ням алес дин причина неприхэнирий лор.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
27Чине ышь ынфрынязэ ворбеле куноаште штиинца ши чине аре духул потолит есте ун ом причепут.
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
28Кяр ши ун прост ар трече де ынцелепт дакэ ар тэчя ши де причепут дакэ шь-ар цине гура.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.