Приповісток 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
1Better is a dry morsel, and quietness therewith, than an house full of sacrifices with strife.
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
2A wise servant shall have rule over a son that causeth shame, and shall have part of the inheritance among the brethren.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
3The fining pot is for silver, and the furnace for gold: but the LORD trieth the hearts.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
4A wicked doer giveth heed to false lips; and a liar giveth ear to a naughty tongue.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
5Whoso mocketh the poor reproacheth his Maker: and he that is glad at calamities shall not be unpunished.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
6Children’s children are the crown of old men; and the glory of children are their fathers.
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
7Excellent speech becometh not a fool: much less do lying lips a prince.
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
8A gift is as a precious stone in the eyes of him that hath it: whithersoever it turneth, it prospereth.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
9He that covereth a transgression seeketh love; but he that repeateth a matter separateth very friends.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
10A reproof entereth more into a wise man than an hundred stripes into a fool.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
11An evil man seeketh only rebellion: therefore a cruel messenger shall be sent against him.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
12Let a bear robbed of her whelps meet a man, rather than a fool in his folly.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
13Whoso rewardeth evil for good, evil shall not depart from his house.
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
14The beginning of strife is as when one letteth out water: therefore leave off contention, before it be meddled with.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
15He that justifieth the wicked, and he that condemneth the just, even they both are abomination to the LORD .
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
16Wherefore is there a price in the hand of a fool to get wisdom, seeing he hath no heart to it ?
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
17A friend loveth at all times, and a brother is born for adversity.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
18A man void of understanding striketh hands, and becometh surety in the presence of his friend.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
19He loveth transgression that loveth strife: and he that exalteth his gate seeketh destruction.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
20He that hath a froward heart findeth no good: and he that hath a perverse tongue falleth into mischief.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
21He that begetteth a fool doeth it to his sorrow: and the father of a fool hath no joy.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
22A merry heart doeth good like a medicine: but a broken spirit drieth the bones.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
23A wicked man taketh a gift out of the bosom to pervert the ways of judgment.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
24Wisdom is before him that hath understanding; but the eyes of a fool are in the ends of the earth.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
25A foolish son is a grief to his father, and bitterness to her that bare him.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
26Also to punish the just is not good, nor to strike princes for equity.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
27He that hath knowledge spareth his words: and a man of understanding is of an excellent spirit.
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
28Even a fool, when he holdeth his peace, is counted wise: and he that shutteth his lips is esteemed a man of understanding.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.