Приповісток 24
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
1Be not thou envious against evil men, neither desire to be with them.
2Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
2For their heart studieth destruction, and their lips talk of mischief.
3Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
3Through wisdom is an house builded; and by understanding it is established:
4Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
4And by knowledge shall the chambers be filled with all precious and pleasant riches.
5Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
5A wise man is strong; yea, a man of knowledge increaseth strength.
6Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
6For by wise counsel thou shalt make thy war: and in multitude of counsellors there is safety.
7Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі нї пари він із уст не пустить.
7Wisdom is too high for a fool: he openeth not his mouth in the gate.
8Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
8He that deviseth to do evil shall be called a mischievous person.
9Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
9The thought of foolishness is sin: and the scorner is an abomination to men.
10Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
10If thou faint in the day of adversity, thy strength is small.
11Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
11If thou forbear to deliver them that are drawn unto death, and those that are ready to be slain;
12Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
12If thou sayest, Behold, we knew it not; doth not he that pondereth the heart consider it ? and he that keepeth thy soul, doth not he know it ? and shall not he render to every man according to his works?
13Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
13My son, eat thou honey, because it is good; and the honeycomb, which is sweet to thy taste:
14Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
14So shall the knowledge of wisdom be unto thy soul: when thou hast found it , then there shall be a reward, and thy expectation shall not be cut off.
15Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
15Lay not wait, O wicked man , against the dwelling of the righteous; spoil not his resting place:
16Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
16For a just man falleth seven times, and riseth up again: but the wicked shall fall into mischief.
17Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
17Rejoice not when thine enemy falleth, and let not thine heart be glad when he stumbleth:
18А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
18Lest the LORD see it , and it displease him, and he turn away his wrath from him.
19Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
19Fret not thyself because of evil men , neither be thou envious at the wicked;
20Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
20For there shall be no reward to the evil man; the candle of the wicked shall be put out.
21Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
21My son, fear thou the LORD and the king: and meddle not with them that are given to change:
22Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
22For their calamity shall rise suddenly; and who knoweth the ruin of them both?
23Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
23These things also belong to the wise. It is not good to have respect of persons in judgment.
24Хто винуватому скаже: „Ти невинен‟, того клясти ме люд, того зненавидить народ;
24He that saith unto the wicked, Thou art righteous; him shall the people curse, nations shall abhor him:
25Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
25But to them that rebuke him shall be delight, and a good blessing shall come upon them.
26Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
26Every man shall kiss his lips that giveth a right answer.
27Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
27Prepare thy work without, and make it fit for thyself in the field; and afterwards build thine house.
28Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
28Be not a witness against thy neighbour without cause; and deceive not with thy lips.
29Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікови по вчинкам його.
29Say not, I will do so to him as he hath done to me: I will render to the man according to his work.
30Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
30I went by the field of the slothful, and by the vineyard of the man void of understanding;
31Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожя розвалилась.
31And, lo, it was all grown over with thorns, and nettles had covered the face thereof, and the stone wall thereof was broken down.
32Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
32Then I saw, and considered it well: I looked upon it, and received instruction.
33Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —
33Yet a little sleep, a little slumber, a little folding of the hands to sleep:
34Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.
34So shall thy poverty come as one that travelleth; and thy want as an armed man.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.