Луки 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
1Forasmuch as many have taken in hand to set forth in order a declaration of those things which are most surely believed among us,
2як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
2Even as they delivered them unto us, which from the beginning were eyewitnesses, and ministers of the word;
3то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
3It seemed good to me also, having had perfect understanding of all things from the very first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus,
4щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
4That thou mightest know the certainty of those things, wherein thou hast been instructed.
5Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
5¶ There was in the days of Herod, the king of Judæa, a certain priest named Zacharias, of the course of Abia: and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elisabeth.
6Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
6And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
7І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
7And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were now well stricken in years.
8Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
8And it came to pass, that while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
9то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
9According to the custom of the priest’s office, his lot was to burn incense when he went into the temple of the Lord.
10А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
10And the whole multitude of the people were praying without at the time of incense.
11Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
11And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
12І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
12And when Zacharias saw him , he was troubled, and fear fell upon him.
13Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
13But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: for thy prayer is heard; and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
14І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
14And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
15Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
15For he shall be great in the sight of the Lord, and shall drink neither wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Ghost, even from his mother’s womb.
16І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
16And many of the children of Israel shall he turn to the Lord their God.
17І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
17And he shall go before him in the spirit and power of Elias, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient to the wisdom of the just; to make ready a people prepared for the Lord.
18І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
18And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
19І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
19And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and am sent to speak unto thee, and to shew thee these glad tidings.
20І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
20And, behold, thou shalt be dumb, and not able to speak, until the day that these things shall be performed, because thou believest not my words, which shall be fulfilled in their season.
21І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
21And the people waited for Zacharias, and marvelled that he tarried so long in the temple.
22Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
22And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: for he beckoned unto them, and remained speechless.
23І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
23And it came to pass, that, as soon as the days of his ministration were accomplished, he departed to his own house.
24Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
24And after those days his wife Elisabeth conceived, and hid herself five months, saying,
25Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
25Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he looked on me , to take away my reproach among men.
26Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
26And in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,
27до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
27To a virgin espoused to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name was Mary.
28І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
28And the angel came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favoured, the Lord is with thee: blessed art thou among women.
29Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
29And when she saw him , she was troubled at his saying, and cast in her mind what manner of salutation this should be.
30І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
30And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favour with God.
31І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
31And, behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
32Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
32He shall be great, and shall be called the Son of the Highest: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:
33і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
33And he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end.
34Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
34Then said Mary unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
35І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
35And the angel answered and said unto her, The Holy Ghost shall come upon thee, and the power of the Highest shall overshadow thee: therefore also that holy thing which shall be born of thee shall be called the Son of God.
36І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
36And, behold, thy cousin Elisabeth, she hath also conceived a son in her old age: and this is the sixth month with her, who was called barren.
37Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
37For with God nothing shall be impossible.
38Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
38And Mary said, Behold the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.
39Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
39And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;
40і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
40And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.
41І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
41And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:
42і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
42And she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.
43І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
43And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?
44Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
44For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.
45І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
45And blessed is she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.
46І рече Мария: Величає душа моя Господа,
46And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
47і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
47And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.
48що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
48For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.
49бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
49For he that is mighty hath done to me great things; and holy is his name.
50І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
50And his mercy is on them that fear him from generation to generation.
51Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
51He hath shewed strength with his arm; he hath scattered the proud in the imagination of their hearts.
52поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
52He hath put down the mighty from their seats, and exalted them of low degree.
53голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
53He hath filled the hungry with good things; and the rich he hath sent empty away.
54прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
54He hath holpen his servant Israel, in remembrance of his mercy;
55(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
55As he spake to our fathers, to Abraham, and to his seed for ever.
56Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
56And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.
57Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
57Now Elisabeth’s full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.
58І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
58And her neighbours and her cousins heard how the Lord had shewed great mercy upon her; and they rejoiced with her.
59І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
59And it came to pass, that on the eighth day they came to circumcise the child; and they called him Zacharias, after the name of his father.
60І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
60And his mother answered and said, Not so ; but he shall be called John.
61І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
61And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.
62Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
62And they made signs to his father, how he would have him called.
63І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
63And he asked for a writing table, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.
64Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
64And his mouth was opened immediately, and his tongue loosed , and he spake, and praised God.
65І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
65And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judæa.
66І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
66And all they that heard them laid them up in their hearts, saying, What manner of child shall this be! And the hand of the Lord was with him.
67І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
67And his father Zacharias was filled with the Holy Ghost, and prophesied, saying,
68Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
68Blessed be the Lord God of Israel; for he hath visited and redeemed his people,
69і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
69And hath raised up an horn of salvation for us in the house of his servant David;
70(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
70As he spake by the mouth of his holy prophets, which have been since the world began:
71спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
71That we should be saved from our enemies, and from the hand of all that hate us;
72щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
72To perform the mercy promised to our fathers, and to remember his holy covenant;
73клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
73The oath which he sware to our father Abraham,
74та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
74That he would grant unto us, that we being delivered out of the hand of our enemies might serve him without fear,
75служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
75In holiness and righteousness before him, all the days of our life.
76А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
76And thou, child, shalt be called the prophet of the Highest: for thou shalt go before the face of the Lord to prepare his ways;
77щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
77To give knowledge of salvation unto his people by the remission of their sins,
78по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
78Through the tender mercy of our God; whereby the dayspring from on high hath visited us,
79щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
79To give light to them that sit in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.
80Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
80And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his shewing unto Israel.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.