Жидів 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
1God, who at sundry times and in divers manners spake in time past unto the fathers by the prophets,
2в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.
2Hath in these last days spoken unto us by his Son, whom he hath appointed heir of all things, by whom also he made the worlds;
3Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,
3Who being the brightness of his glory, and the express image of his person, and upholding all things by the word of his power, when he had by himself purged our sins, sat down on the right hand of the Majesty on high;
4Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
4Being made so much better than the angels, as he hath by inheritance obtained a more excellent name than they.
5Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?
5For unto which of the angels said he at any time, Thou art my Son, this day have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?
6Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
6And again, when he bringeth in the firstbegotten into the world, he saith, And let all the angels of God worship him.
7І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.
7And of the angels he saith, Who maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire.
8Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.
8But unto the Son he saith , Thy throne, O God, is for ever and ever: a sceptre of righteousness is the sceptre of thy kingdom.
9Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
9Thou hast loved righteousness, and hated iniquity; therefore God, even thy God, hath anointed thee with the oil of gladness above thy fellows.
10І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.
10And, Thou, Lord, in the beginning hast laid the foundation of the earth; and the heavens are the works of thine hands:
11Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,
11They shall perish; but thou remainest; and they all shall wax old as doth a garment;
12і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.
12And as a vesture shalt thou fold them up, and they shall be changed: but thou art the same, and thy years shall not fail.
13Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
13But to which of the angels said he at any time, Sit on my right hand, until I make thine enemies thy footstool?
14Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?
14Are they not all ministering spirits, sent forth to minister for them who shall be heirs of salvation?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.