Жидів 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
1Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,
2науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
2Of the doctrine of baptisms, and of laying on of hands, and of resurrection of the dead, and of eternal judgment.
3І се зробимо, коли Бог дозволить.
3And this will we do, if God permit.
4Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
4For it is impossible for those who were once enlightened, and have tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Ghost,
5і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
5And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,
6та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
6If they shall fall away, to renew them again unto repentance; seeing they crucify to themselves the Son of God afresh, and put him to an open shame.
7Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
7For the earth which drinketh in the rain that cometh oft upon it, and bringeth forth herbs meet for them by whom it is dressed, receiveth blessing from God:
8а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
8But that which beareth thorns and briers is rejected, and is nigh unto cursing; whose end is to be burned.
9Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
9But, beloved, we are persuaded better things of you, and things that accompany salvation, though we thus speak.
10Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
10For God is not unrighteous to forget your work and labour of love, which ye have shewed toward his name, in that ye have ministered to the saints, and do minister.
11Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
11And we desire that every one of you do shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end:
12щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
12That ye be not slothful, but followers of them who through faith and patience inherit the promises.
13Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
13For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,
14глаголючи: „Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.‟
14Saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee.
15І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
15And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.
16Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
16For men verily swear by the greater: and an oath for confirmation is to them an end of all strife.
17У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
17Where in God, willing more abundantly to shew unto the heirs of promise the immutability of his counsel, confirmed it by an oath:
18щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
18That by two immutable things, in which it was impossible for God to lie, we might have a strong consolation, who have fled for refuge to lay hold upon the hope set before us:
19котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
19Which hope we have as an anchor of the soul, both sure and stedfast, and which entereth into that within the veil;
20куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.
20Whither the forerunner is for us entered, even Jesus, made an high priest for ever after the order of Melchisedec.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.