Якова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
1James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.
2Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
2My brethren, count it all joy when ye fall into divers temptations;
3знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
3Knowing this , that the trying of your faith worketh patience.
4терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
4But let patience have her perfect work, that ye may be perfect and entire, wanting nothing.
5Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
5If any of you lack wisdom, let him ask of God, that giveth to all men liberally, and upbraideth not; and it shall be given him.
6Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
6But let him ask in faith, nothing wavering. For he that wavereth is like a wave of the sea driven with the wind and tossed.
7Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
7For let not that man think that he shall receive any thing of the Lord.
8Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
8A double minded man is unstable in all his ways.
9Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
9Let the brother of low degree rejoice in that he is exalted:
10а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
10But the rich, in that he is made low: because as the flower of the grass he shall pass away.
11Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
11For the sun is no sooner risen with a burning heat, but it withereth the grass, and the flower thereof falleth, and the grace of the fashion of it perisheth: so also shall the rich man fade away in his ways.
12Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
12Blessed is the man that endureth temptation: for when he is tried, he shall receive the crown of life, which the Lord hath promised to them that love him.
13Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
13Let no man say when he is tempted, I am tempted of God: for God cannot be tempted with evil, neither tempteth he any man:
14Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
14But every man is tempted, when he is drawn away of his own lust, and enticed.
15Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
15Then when lust hath conceived, it bringeth forth sin: and sin, when it is finished, bringeth forth death.
16Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
16Do not err, my beloved brethren.
17Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
17Every good gift and every perfect gift is from above, and cometh down from the Father of lights, with whom is no variableness, neither shadow of turning.
18Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
18Of his own will begat he us with the word of truth, that we should be a kind of firstfruits of his creatures.
19Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
19Wherefore, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath:
20Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
20For the wrath of man worketh not the righteousness of God.
21Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
21Wherefore lay apart all filthiness and superfluity of naughtiness, and receive with meekness the engrafted word, which is able to save your souls.
22Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
22But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving your own selves.
23Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
23For if any be a hearer of the word, and not a doer, he is like unto a man beholding his natural face in a glass:
24Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
24For he beholdeth himself, and goeth his way, and straightway forgetteth what manner of man he was.
25Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
25But whoso looketh into the perfect law of liberty, and continueth therein , he being not a forgetful hearer, but a doer of the work, this man shall be blessed in his deed.
26Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
26If any man among you seem to be religious, and bridleth not his tongue, but deceiveth his own heart, this man’s religion is vain.
27Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
27Pure religion and undefiled before God and the Father is this, To visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep himself unspotted from the world.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.