Якова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
1Од Јакова, Бога и Господа Исуса Христа слуге, свима дванаест колена расејаним по свету поздравље.
2Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
2Сваку радост имајте, браћо моја, кад падате у различне напасти,
3знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
3знајући да кушање ваше вере гради трпљење;
4терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
4а трпљење нека дело довршује, да будете савршени и цели без икакве мане.
5Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
5Ако ли коме од вас недостаје премудрости, нека иште у Бога који даје свакоме без разлике и не кори никога, и даће му се;
6Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
6али нека иште с вером, не сумњајући ништа; јер који се сумња он је као морски валови, које ветрови подижу и размећу.
7Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
7Јер такав човек нека не мисли да ће примити шта од Бога.
8Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
8Који двоуми непостојан је у свима путевима својим.
9Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
9А понижени брат нека се хвали висином својом;
10а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
10а богати својом понизношћу; јер ће проћи као цвет травни.
11Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
11Јер сунце огреја с врућином, и осуши траву, и цвет њен отпаде, и красота лица њена погибе; тако ће и богати у хођењу свом увенути.
12Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
12Благо човеку који претрпи напаст; јер кад буде кушан примиће венац живота, који Бог обрече онима који га љубе.
13Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
13Ниједан кад се куша да не говори: Бог ме куша; јер се Бог не може злом искушати, и Он не куша никога;
14Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
14него сваког куша његова сласт, која га вуче и мами.
15Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
15Тада затрудневши сласт рађа грех; а грех учињен рађа смрт.
16Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
16Не варајте се, љубазна браћо моја!
17Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
17Сваки добри дар и сваки поклон савршени одозго је, долази од Оца светлости, у ког нема промењивања ни мењања видела и мрака;
18Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
18јер нас драговољно породи речју истине, да будемо новина од Његовог створења.
19Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
19Зато, љубазна браћо моја, нека буде сваки човек брз чути а спор говорити и спор срдити се.
20Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
20Јер срдња човечија не чини правде Божије.
21Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
21Зато одбаците сваку нечистоту и сувишак злобе, и с кротошћу примите усађену реч која може спасти душе ваше.
22Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
22Будите, пак, творци речи, а не само слушачи, варајући сами себе.
23Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
23Јер ако ко слуша реч а не твори, он је као човек који гледа лице тела свог у огледалу;
24Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
24јер се огледа па отиде, и одмах заборави какав беше.
25Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
25Али који провиди у савршени закон слободе и остане у њему, и не буде заборавни слушач, него творац дела, онај ће бити блажен у делу свом.
26Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
26Ако који од вас мисли да верује, и не зауздава језик свој, него вара срце своје, његова је вера узалуд.
27Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
27Јер вера чиста и без мане пред Богом и Оцем јесте ова: обилазити сироте и удовице у њиховим невољама, и држати себе неопогањеног од света.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.