Якова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
1James the servant of God, and of our Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.
2Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
2My brethren, count it all joy, when you shall fall into divers temptations;
3знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
3Knowing that the trying of your faith worketh patience.
4терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
4And patience hath a perfect work; that you may be perfect and entire, failing in nothing.
5Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
5But if any of you want wisdom, let him ask of God, who giveth to all men abundantly, and upbraideth not; and it shall be given him.
6Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
6But let him ask in faith, nothing wavering. For he that wavereth is like a wave of the sea, which is moved and carried about by the wind.
7Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
7Therefore let not that man think that he shall receive any thing of the Lord.
8Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
8A double minded man is inconstant in all his ways.
9Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
9But let the brother of low condition glory in his exaltation:
10а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
10And the rich, in his being low; because as the flower of the grass shall he pass away.
11Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
11For the sun rose with a burning heat, and parched the grass, and the flower thereof fell off, and the beauty of the shape thereof perished: so also shall the rich man fade away in his ways.
12Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
12Blessed is the man that endureth temptation; for when he hath been proved, he shall receive a crown of life, which God hath promised to them that love him.
13Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
13Let no man, when he is tempted, say that he is tempted by God. For God is not a tempter of evils, and he tempteth no man.
14Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
14But every man is tempted by his own concupiscence, being drawn away and allured.
15Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
15Then when concupiscence hath conceived, it bringeth forth sin. But sin, when it is completed, begetteth death.
16Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
16Do not err, therefore, my dearest brethren.
17Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
17Every best gift, and every perfect gift, is from above, coming down from the Father of lights, with whom there is no change, nor shadow of alteration.
18Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
18For of his own will hath he begotten us by the word of truth, that we might be some beginning of his creatures.
19Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
19You know, my dearest brethren. And let every man be swift to hear, but slow to speak, and slow to anger.
20Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
20For the anger of man worketh not the justice of God.
21Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
21Wherefore casting away all uncleanness, and abundance of naughtiness, with meekness receive the ingrafted word, which is able to save your souls.
22Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
22But be ye doers of the word, and not hearers only, deceiving your own selves.
23Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
23For if a man be a hearer of the word, and not a doer, he shall be compared to a man beholding his own countenance in a glass.
24Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
24For he beheld himself, and went his way, and presently forgot what manner of man he was.
25Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
25But he that hath looked into the perfect law of liberty, and hath continued therein, not becoming a forgetful hearer, but a doer of the work; this man shall be blessed in his deed.
26Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
26And if any man think himself to be religious, not bridling his tongue, but deceiving his own heart, this man’s religion is vain.
27Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
27Religion clean and undefiled before God and the Father, is this: to visit the fatherless and widows in their tribulation: and to keep one’s self unspotted from this world.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.