Жидів 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
1God, who, at sundry times and in divers manners, spoke in times past to the fathers by the prophets, last of all,
2в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.
2In these days hath spoken to us by his Son, whom he hath appointed heir of all things, by whom also he made the world.
3Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,
3Who being the brightness of his glory, and the figure of his substance, and upholding all things by the word of his power, making purgation of sins, sitteth on the right hand of the majesty on high.
4Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
4Being made so much better than the angels, as he hath inherited a more excellent name than they.
5Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?
5For to which of the angels hath he said at any time, Thou art my Son, today have I begotten thee? And again, I will be to him a Father, and he shall be to me a Son?
6Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
6And again, when he bringeth in the first begotten into the world, he saith: And let all the angels of God adore him.
7І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.
7And to the angels indeed he saith: He that maketh his angels spirits, and his ministers a flame of fire.
8Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.
8But to the Son: Thy throne, O God, is for ever and ever: a sceptre of justice is the sceptre of thy kingdom.
9Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
9Thou hast loved justice, and hated iniquity: therefore God, thy God, hath anointed thee with the oil of gladness above thy fellows.
10І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.
10And: Thou in the beginning, O Lord, didst found the earth: and the works of thy hands are the heavens.
11Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,
11They shall perish, but thou shalt continue: and they shall all grow old as a garment.
12і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.
12And as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed: but thou art the selfsame, and thy years shall not fail.
13Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
13But to which of the angels said he at any time: Sit on my right hand, until I make thy enemies thy footstool?
14Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?
14Are they not all ministering spirits, sent to minister for them, who shall receive the inheritance of salvation?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.