Жидів 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
1Wherefore leaving the word of the beginning of Christ, let us go on to things more perfect, not laying again the foundation of penance from dead works, and of faith towards God,
2науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
2Of the doctrine of baptisms, and imposition of hands, and of the resurrection of the dead, and of eternal judgment.
3І се зробимо, коли Бог дозволить.
3And this will we do, if God permit.
4Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
4For it is impossible for those who were once illuminated, have tasted also the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Ghost,
5і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
5Have moreover tasted the good word of God, and the powers of the world to come,
6та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
6And are fallen away: to be renewed again to penance, crucifying again to themselves the Son of God, and making him a mockery.
7Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
7For the earth that drinketh in the rain which cometh often upon it, and bringeth forth herbs meet for them by whom it is tilled, receiveth blessing from God.
8а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
8But that which bringeth forth thorns and briers, is reprobate, and very near unto a curse, whose end is to be burnt.
9Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
9But, my dearly beloved, we trust better things of you, and nearer to salvation; though we speak thus.
10Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
10For God is not unjust, that he should forget your work, and the love which you have shewn in his name, you who have ministered, and do minister to the saints.
11Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
11And we desire that every one of you shew forth the same carefulness to the accomplishing of hope unto the end:
12щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
12That you become not slothful, but followers of them, who through faith and patience shall inherit the promises.
13Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
13For God making promise to Abraham, because he had no one greater by whom he might swear, swore by himself,
14глаголючи: „Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.‟
14Saying: Unless blessing I shall bless thee, and multiplying I shall multiply thee.
15І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
15And so patiently enduring he obtained the promise.
16Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
16For men swear by one greater than themselves: and an oath for confirmation is the end of all their controversy.
17У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
17Wherein God, meaning more abundantly to shew to the heirs of the promise the immutability of his counsel, interposed an oath:
18щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
18That by two immutable things, in which it is impossible for God to lie, we may have the strongest comfort, who have fled for refuge to hold fast the hope set before us.
19котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
19Which we have as an anchor of the soul, sure and firm, and which entereth in even within the veil;
20куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.
20Where the forerunner Jesus is entered for us, made a high priest for ever according to the order of Melchisedech.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.