Жидів 6
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
1Therefore leaving the teaching of the first principles of Christ, let’s press on to perfection—not laying again a foundation of repentance from dead works, of faith toward God,
2науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
2of the teaching of baptisms, of laying on of hands, of resurrection of the dead, and of eternal judgment.
3І се зробимо, коли Бог дозволить.
3This will we do, if God permits.
4Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
4For concerning those who were once enlightened and tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Spirit,
5і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
5and tasted the good word of God and the powers of the age to come,
6та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
6and then fell away, it is impossible to renew them again to repentance; seeing they crucify the Son of God for themselves again, and put him to open shame.
7Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
7For the land which has drunk the rain that comes often on it and produces a crop suitable for them for whose sake it is also tilled, receives blessing from God;
8а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
8but if it bears thorns and thistles, it is rejected and near being cursed, whose end is to be burned.
9Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
9But, beloved, we are persuaded of better things for you, and things that accompany salvation, even though we speak like this.
10Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
10For God is not unrighteous, so as to forget your work and the labor of love which you showed toward his name, in that you served the saints, and still do serve them.
11Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
11We desire that each one of you may show the same diligence to the fullness of hope even to the end,
12щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
12that you won’t be sluggish, but imitators of those who through faith and perseverance inherited the promises.
13Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
13For when God made a promise to Abraham, since he could swear by no one greater, he swore by himself,
14глаголючи: „Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.‟
14saying, “Surely blessing I will bless you, and multiplying I will multiply you.”
15І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
15Thus, having patiently endured, he obtained the promise.
16Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.
16For men indeed swear by a greater one, and in every dispute of theirs the oath is final for confirmation.
17У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
17In this way God, being determined to show more abundantly to the heirs of the promise the immutability of his counsel, interposed with an oath,
18щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
18that by two immutable things, in which it is impossible for God to lie, we may have a strong encouragement, who have fled for refuge to take hold of the hope set before us.
19котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
19This hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and entering into that which is within the veil,
20куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.
20where as a forerunner Jesus entered for us, having become a high priest forever after the order of Melchizedek.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.